Доповідні записки №1, 2

      Варто ще раз підкреслити, що все нижчевикладене передбачається брати до увагу тільки після забезпечення поставок військового призначення з окупованих територій, необхідних Великому німецькому рейху для продовження війни. Для людини, знайомої зі Сходом, карта народонаселення Росії виявляє такі національні або територіальні одиниці:

      а) Великоросія з центром в Москві,

      б) Білорусь з центром в Мінську або Смоленську,

      в) Естонія, Латвія і Литва,

      г) Україна і Крим з центром в Києві,

      д) Регіон Дону з центром в Ростові,

      е) Кавказький регіон,

      є) Російська Середня Азія, або Російський Туркестан.

      А) Великоросія

Після закінчення татарського панування з Великого князівства Московського утворилася Російська Імперія царистського типу. Цей центральний регіон по сьогоднішній день володіє найбільшим потенціалом. У разі початку військових дій, спрямованих проти СРСР, політична мета полягатиме в тому, щоб надовго послабити цю область, тим самим забезпечивши іншим регіонам можливість розвитку. при тимчасовій окупації цієї території таке ослаблення могло б бути здійснене трьома способами:

          1) шляхом повного знищення більшовицько-єврейської державної влади без подальшого створення нового єдиного держапарату;

       2) за допомогою широкомасштабної економічної експлуатації, як-то: конфіскації всіх накопичених надлишків, машинного і, в першу чергу, транспортного обладнання, річкових барж і т.д.;

          3) шляхом приєднання великих частин цього центрального регіону до підлягаючих реструктуризації адміністративних округів, зокрема, до Білорусії, України, Донського краю.

        Тим самим для всіх інших територій також відкриваються можливості для використання Московії як місця заслання небажаних елементів.

      Б) Білорусія

         Білорусія - в культурному відношенні, так само як і в економічному, - являє собою досить відсталу частину СРСР. Крім того, це другий за величиною в СРСР єврейський резерват з повністю заселеними євреями містами, такими як Білосток, Мінськ, Полоцьк, Вітебськ і ін.

       Відродження самостійного національного життя, так само як і створення життєздатної державної структури, можна розглядати як надзвичайно тривалий і складний процес. Білорусь культурно більш відстала, ніж, скажімо, Литва, і експлуатується єврейством більшою мірою, ніж Польща. Проте, з огляду на необхідність ослаблення російського центру, подібні спроби варто було б вітати.

       СРСР обмежив площу Білорусі територією від північно-західного кордону з Польщею і приблизно до р. Проня. Справжньою ж столицею всього регіону мав би стати Смоленськ. До Білорусі можна було б зарахувати населення або в адміністративному порядку приєднати половину площі Смоленської області, а також частину адміністративного округу Калінін (раніше Твер). Завдяки цьому межа Білорусі наблизилася би до Москви приблизно на 250 км.

         Якщо виникнення самостійної політики розглядається як бажане, то розчленовування цій галузі, наприклад, на користь польського Генерал-губернаторства, що не рекомендується.

      В) Естонія, Латвія і Литва