Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША КІНЦІ У ВОДУ»

— Виявляється, мужчини теж люблять солодке.

Карла подарувала хлопцеві привітний і якийсь до щему лагідний погляд. Щоки йому спалахнули.

— Не соромтесь, Хорсті, вони теж люблять солодке, хоч і вдають із себе наскрізь просолених.

Проте Хорст уже не міг побороти збентеження і своєї зрадливої соромливості. В присутності цієї жінки він почував себе, як закоханий школяр. Кудись без сліду пропав страх перед Шульце. Тепер його хвилювала тільки вона.

Карла Хелман була старшою за Хорста років на п'ять, а може і більше. Вона могла б звести новий Олімп для Венери із своїх коханців. Проте її тішила розгубленість і цнотливість цього красивого юнака, з яким їй доведеться подорожувати за Альпи. Подумавши про це, Карла раптом згадала, що привело її в зал, куди вона взагалі не дуже любила виходити після виступу.

— Шеф чекає на вас, Гсро. Старий непокоїться, чому ви так довго?

— Не міг же я говорити з ним, коли він грав з таким диким фартом. Можеш поздоровити, сьогодні він виграв тисяч триста, не менше.

Брови Карли здивовано поповзли вгору, в очах спалахнула водночас цікавість і глибокий непідробний сум. Ніби вона щиро співчувала Хорстові.

— Ви граєте в рулетку?

— Ні. Вперше в житті сів до стола.

— Це згубна пристрасть. Я знала людей, які через неї пішли на той світ значно раніше, ніж їм було накреслено богом. А втім, хіба все інше в житті не згубне? — промовила Карла, задумливо розглядаючи тоненьку цівку диму, що вилась догори від її сигарети.

— Нам пора, — Шульце загасив у попільниці недокурок, — Хорсті. Сподіваюсь, ти не заперечуєш, щоб я називав тебе так і надалі?

— Називай, як тобі заманеться, — Хорст навмисне перейшов на «ти», його знову починав дратувати цей нахабний тип, що весь час намагався принизити його гідність.

— Слухай, у готелі на тебе чекає шеф. Ми підемо туди разом.

— А хто вам сказав, що я маю охоту розмовляти з вашим шефом?

Шульце глянув на нього так, що в Хорста знову прокотився поза спиною мороз. Проте за мить Геро вже усміхався.

— Тоді, може, тобі приємніше буде зустрітися з німецьким комендантом Монако? — звернувся він до хлопця глузливо. — Комендатура тут недалеко. А ось у цьому конверті невеличке досьє, з якого комендант швидко довідається, що перед ним не Доменіко Бенедетті, а Хорст Торнау, який утік від гестапо.

Хорст дивився у крижані очі Шульце з відвертою ненавистю.

— Геро, навіщо так грубо, — з докором сказала Карла і всміхнулася Хорстові. — Ти підеш. У тебе немає іншого виходу.

— Так, так, нема, — погодився з нею Дайн. — Не бійся, Хорсті, нічого поганого тобі не зроблять. Навпаки, шеф хоче допомогти тобі позбутися постійного страху перед гестапо. Я сам просив його про це.