Дума про невмирущого

- Ви просто наївний,- засмiялася Катя.- Якi тепер магазини?

- Ну, а все-таки. Щось же там продають без карток.

Бони зайшли в гастроном, який вразив Андрiя страшною порожнечею своїх полиць, ще зовсiм недавно заставлених сотнями найрiзноманiтнiших продуктiв. В магазинi продавалися тiльки краби з iноземними написами на бляшанках. Видно, їх готували для експорту, але вiйна поламала всi плани торговцiв, i тепер цi консерви валялися на полицях магазинiв.

Андрiй попросив десять бляшанок.

- Що ви робите? - шепнула йому Катя.- Навiщо стiльки?

- А я їх нiколи ще не пробував,- сказав Андрiй.- Може, вони смачними виявляться, то щоб не бiгти знову в гастроном.

- А коли не сподобаються?

- Солдату має все подобатися.

Вiн кинув консерви до свого бездонного речового мiшка й пiшов за Катею.

Катя жила в центрi мiста, неподалiк од критого рийку. Вона займала одну невеличку кiмнатку з круглим столиком, диванчиком i старовинним пузатим комодом. В другiй кiмнатi, з безлiччю книжкових шаф, з широким лiжком, не жив нiхто.

- Це батькова кiмната,- сказала вона.- Я все лишила так, як було при ньому.

-А хiба з батьком?.. - почав Андрiй i не докiнчив запивання. Катя одвернулася до вiкна й глухо вiдповiла:

- Од нього вже два мiсяцi немає листiв.

- Два мiсяцi ще не страшно,- спробував заспокоїти її Андрiй, але вона зупинила його:

- Не треба про це.

- Книжок у вас багато,- з заздрiстю промовив Андрiй, намагаючись перевести розмову на iнше i, сам того не вiдаючи, знову зробив дiвчинi боляче.

- Батько був кандидат наук,- сумно сказала вона.- Викладав в унiверситетi.

- Я теж мрiяв колись учитися в унiверситетi,- зiтхнув Андрiй. - Хотiв вивчити мови.

- Ще вчитиметесь,- заспокоїла його Катя.- Вiйна скоро скiнчиться.

- Тепер вже вона скоро не закiнчиться. Вся Україна захоплена нiмцями. Бiлорусiя. Прибалтика. Пiд Москвою йдуть бої.