- Де тут у вас вода? Пити страшенно хочеться.
- Хвилиночку. Я зараз принесу.
Вона зайшла в його кiмнату i подала Андрiєвi кухоль.
- Пийте.
Вiн узяв кухоль, Дiвчина стояла зовсiм близько. Вiд її тiла розходилося тепло. I це тепло обгорнуло своїми м'якими крилами Андрiя, i вiн, не маючи снаги звiльнитися од їхнього солодкого полону, рвучко простягнув руки до дiвчини. Кухоль з брязкотом полетiв на пiдлогу.
- Що ви робите? - злякано прошепотiла Катя.- Не
треба!
Та вiн уже не чув її голосу. Чому не треба? 1 чи знає хтось з них, що тепер треба, а що нi? Їх двоє, вони молодi,
Свiт починається i закiнчується з ними й для них ось тут,
негайно! Вiн цiлував її, говорив якiсь ласкавi слова.
Катя гладила його круглу стрижену голову i згадувала
про те, як у госпiталi студентка-практикантка зробила пораненому боляче, взявши надто багато ляпiсу, i як професор закричав на неї, а поранений заступився за дiвчину. Тодi вона вперше звернула увагу на нього, i її серце наповнилося вдячнiстю до цього юнака з карими невидющими очима.
- А хiба в мене карi очi? - спитав вiн.
- Карi.
- Дивно. А я думав, сiрi. У моєї мами сiрi очi.
- Твоя мама красива?
- Дуже. Така, як ти. А ти - найкрасивiша в свiтi.
- Ти й скажеш.
- Не вiриш?
- Не вiрю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дума про невмирущого» автора Загребельний Павло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 26. Приємного читання.