Дума про невмирущого

- Давайте хоч сьогоднi не думати про вiйну! - стрiпнула головою Катя. Зараз будемо вечеряти. Згода?

- Солдата про це нiколи не питають,- засмiявся Андрiй.- У нього шлунок, мов казанок, завжди порожнiй.

- Ну, от ми його й наповнимо. Ви тут посидьте, понудьгуйте, а я займуся вечерею.

- А коли я захочу вам допомогти?

- Нещасний! Що ж ви вмiєте робити?

- Рiшуче все: чистити картоплю, одкривати консерви, рiзати хлiб, насипати в тарiлки борщ,- став перелiчувати Андрiй, загинаючи пальцi.

- А варити борщ ви вмiєте?

- Аякже! Кожен українець вмiє це робити.

- А що треба для борщу?

- Для борщу? Сало.

- Сало?

Еге ж. Старе свиняче сало, щоб воно, знаєте, аж пожовкло трохи. Цим салом борщ затовкується.

- Затовкується?

- Угу. Береться така дерев'яна стулка, називається салотовка, i сало розтовкується в нiй разом з цибулею й часником. Тодi...

- Ну, вiрю, вiрю,- замахала на нього руками Катя.- Я вже не сумнiваюся у вашому вмiннi зварити український борщ, але, на жаль, у мене немає нi отого пожовклого сала, нi... як її?

- Салотовки,- пiдказав Андрiй.

- Так, салотовки. Але зате в мене є трохи це два аш п'ять о аш. Знаєте, що це таке?

- У мене ж по хiмiї п'ятiрка була! Це два аш п'ять о аш - етиловий спирт.

- А в нас, лiкарiв,- це спiрiтус вiнi. Кажуть, допомагає при поганому настрої. Я сама, щоправда, не пробувала, але такий досвiдчений солдат, як ви, мабуть, уже не раз перевiрив це на собi.

- Траплялось,- червонiючи, промимрив Андрiй, який ще нiколи в життi не брав у рот жодної краплi спирту. Горiлку вiн кiлька разiв пробував, але то яг не спирт, од якого, кажуть, облазить шкiра в ротi. Однак виставити себе в очах Катi недосвiдченим писклям вiн не хотiв i тому додав ще впевненiше: -Солдат всього скуштував.