Розділ «ЛІТАК ВИБУХАЄ В ПОВІТРІ»

— Але ж у мене гості… Я не можу зараз іти, — спробував запротестувати дипломат.

Агенти байдуже знизали плечима. Дворецький тим часом приніс пальто й допоміг хазяїну одягти його.

— Скажіть хоч, у чому річ? — глухим голосом запитав Геймс.

— Про це ви дізнаєтесь у штабі, ходімте!…Дорогою Геймс трохи опанував себе, і коли його завели до місцевого штабу ФБР, він знову почав протестувати.

— Це скандал!.. — кричав він розлючено. — Я дипломат, у мене є громадські зобов'язання. Я вимагаю, щоб мене негайно з'єднали з моїм адвокатом. Поки він не прийде, я не скажу ні слова!

Один з п'яти агентів, що перебували у кімнаті, підійшов до нього, звелів йому зняти пальто і підсунув ногою стілець.

— Сідайте і не базікайте так багато!

Геймс сів, але одразу скочив на ноги.

— Я вимагаю адвоката!..

Важка рука опустилась на його плече й примусила знову сісти.

— Зізнайтесь у всьому, і ми покличемо адвоката! А до того — ні в якому разі!

— Але мені немає у чому признаватися. Це я можу вимагати від вас пояснень, чому мене тут затримують. Я ж не злочинець!

Чоловік, що стояв перед ним, трохи нахилився вперед і вигукнув йому прямо в обличчя:

— Так, ти не злочинець. Маєш рацію! Ти брудна огидна комуністична свиня! — Він підняв угору правицю, збираючись з усієї сили вдарити Геймса в обличчя.

З-за письмового стола хтось промовив тоненьким, майже жіночим голосом:

— Не треба, Дік, спочатку я…

Маленький на зріст чоловік з орлиним носом підійшов до Геймса.

— Ми не хочемо затримувати вас, містер Геймс, довше, аніж це необхідно, — сказав він з несподіваною доброзичливістю, підтягнув стільця, сів навпроти Геймса і пригостив його сигаретою. — Я дозволю собі відразу перейти до суті справи. Ви, звичайно, знаєте про повітряну катастрофу, що сталася недалеко від Денвера? От ми хочемо почути, хто доручив вам підірвати літак і хто взагалі керує вами.

Чиновник ФБР ставив свої питання таким безтурботним голосом, наче йшлося про якісь незначні формальності.

Геймс не відразу збагнув, про що йдеться.