Розділ «ЛІТАК ВИБУХАЄ В ПОВІТРІ»

Керш був маленьким, товстим чоловічком. З того часу як він одержав виклик на засідання зловісної комісії сенатора Маккарті, з його червоного обличчя не сходив вираз хвилювання й страху. Він знав, що подібні виклики одержувало вже чимало його колег по службі. Лише за те, що вони дозволили собі кілька критичних зауважень на адресу голови департаменту чи нарікали на корупцію в апараті правлячої партії або кепкували з неспроможності президента у розв'язанні питань зовнішньої політики. Словом, за розмови, які вони щодня вели в своїх бюро. Заздрісники та інтригани роздували ці висловлювання до розмірів державного злочину. Агенти Маккарті — цього «мисливця на відьом» — сиділи в кожній установі, прислухаючись до розмов, збираючи доноси…

І ось тепер настала черга Керша. Нікого не треба було довго переконувати в тому, що він — ворог Америки, комуніст, агент Москви. Для виклику на засідання комісії по розслідуванню антиамериканської діяльності досить було тих кількох критичних зауважень, які він зробив, сидячи за столом у своєму «офісі».

Думки крутилися в голові у Джека Керша швидше, ніж пропелери літака. Він уже уявляв себе перед членами комісії, чув знущальний голос сенатора, клацання фотоапаратів, запитання кореспондентів, бачив наведені на нього мертві скляні очі телевізійних камер, величезні заголовки газет: «Високопоставленого урядового чиновника викрито як агента Кремля!».

Керш струсонув головою. Він зробив спробу запалити нову сигарету, але нервовими рухами ламав одий. сірник за другим. Його адвокат нахилився до нього і клацнув запальничкою:

— Не хвилюйтесь, Керше, не такий страшний чорт, як його малюють, — сказав він заспокійливо.

Керш зробив кілька глибоких затяжок і спитав:

— Ви й справді вірите, що у нас є шанс спростувати ці безглузді обвинувачення? Мене ж просто хочуть знищити. Всю цю комісію Маккарті і створено для того, аби звільнити місця для бонз демократичної партії. Що тут спільного з боротьбою проти антиамериканської діяльності? Це корупція в чистому вигляді. Тільки-но наважиться хто-небудь покритикувати політику уряду, і ось маєте — його приковують до ганебного стовпа як ворога держави, піддають прилюдній дифамації. І ніякого суду не треба. Спектакль у цій комісії куди дійовіший. Кого хоч раз викликали до комісії Маккарті, той може вважати себе покійником.

Адвокат Гаррі Уокфілд не зміг заспокоїти свого підопічного.

— Ви занадто песимістично настроєні, Керше. Почекаємо краще до завтра.

Раптом ожив гучномовець. Другий пілот зробив звичайне повідомлення:

— Ми летимо на висоті шість тисяч футів, швидкість машини — чотириста вісімдесят кілометрів на годину. Погода чудова. Бажаємо вам дальшої приємної подорожі.

Пілот і його помічники були старими досвідченими льотчиками. Обидва налітали вже більш як по мільйону кілометрів без жодної аварії, жодної вимушеної посадки. Навіть на війні, під обстрілом зеніток над Руром і Берліном, їх не зраджувало щастя. Жодного разу не зачепили їх ворожі снаряди, хоч і той і другий зробили більш як по тисячі бойових вильотів. Що ж могло трапитися з ними зараз, коли вони летіли добре знайомим маршрутом, у пасажирському літаку, обладнаному за останнім словом техніки?

Радист простягнув їм ззаду на таці дві чашечки кави. Командир літака не помітив цього і плечем неумисно штовхнув її. Одна чашка впала на підлогу й розбилася.

— Це — на щастя! — засміявся радист.

— На щастя? А що ж може скоїтися з нами в цьому драндулеті? — посміхнувся командир. — В нашій справі риск знову з'явиться лише тоді, коли ми почнемо літати до зірок!..

Але замість зірок він бачив перед собою освітлену приладову дошку.

Командир літака позіхнув. Цієї миті в пасажирській кабіні місіс Дейзі Кінг покликала до себе стюардесу. П'ючи вишневий сік, вона розлила його на спідницю. Дівчина в уніформі принесла пляшечку з якоюсь рідиною і, змочивши нею вату, схилилась над сукнею.

— Господи, не допомагає! — жалібно промовила місіс Кінг, побачивши, що плями не сходять. — Адже я в такому вигляді не зможу вийти в Портленді! Що ж я тепер робитиму?

Стюардеса, посміхаючись, відповіла:

— Заспокойтесь, мадам. За хвилину від цих плям нічого не залишиться.