Розділ «ЛІТАК ВИБУХАЄ В ПОВІТРІ»

За кілька годин у штабі ФБР у Вашінгтоні були з'ясовані усі подробиці життя Річарда Геймса. В заведеному на нього досьє значилося: до 1947 року Геймс був членом Комуністичної партії США. Він вийшов з партії, коли уряд змінив свій зовнішньополітичний курс. Геймс хотів у той час піти на дипломатичну службу і втратив би надію на це, якби не вийшов з партії.

В уяві агентів ФБР це відкриття замикало ланцюг доказів. «Містер Мур» більше не мав сумнівів у тому, що Геймс вийшов чи, вірніше, змушений був вийти з комуністичної партії з однією метою — закріпитися на дипломатичній службі, щоб і далі мати можливість безкарно «займатися шпигунською діяльністю». «Мур» був тепер переконаний, що чиновник департаменту сільського господарства Джек Керш був членом шпигунської організації і що пакет, який він одержав від Геймса і, не підозрюючи нічого, поклав у свій чемодан, являв собою міну сповільненої дії.

Шеф ФБР був настільки впевнений у правильності своїх припущень, що, відправивши телеграфом у Денвер наказ про арешт Геймса, одразу ж опівночі розсудив телефонним дзвінком президента Сполучених Штатів і повідомив його про наступне викриття важливої групи комуністичних агентів.

У цей час до вілли радника Річарда Геймса під'їхали чотири броньовані лімузини ФБР. Лише два агенти підійшли до дверей вілли, інші ж оточили сад і розмістилися біля вікон та чорного ходу.

На алеї перед віллою стояли два десятки розкішних автомобілів: Річард Геймс приймав у себе гостей. Дворецький знайшов хазяїна біля бару в зимовому саду. Той стояв, оточений гостями, з бокалом в руці.

— В чім с-справа, Бірнс? — з п'яною посмішкою спитав він дворецького.

— Містер Геймс, з вами хочуть поговорити два джентльмени. Але вони не в вечірніх костюмах…

— То хай забираються геть! — обірвав хазяїн і обернувся до гостей.

Але дворецький підійшов до хазяїна ще ближче.

— Вони наполягають на зустрічі з вами, сер, — промовив він.

Геймс розлютився.

— Та що це таке, Бірнс? У мене немає тепер часу. Викиньте цих хлопців на вулицю, якщо вони не хочуть піти! — Він посміхнувся до гостей, підняв бокал і випив за здоров'я дам, яких настійливість дворецького почала розважати.

— На жаль, я не можу цього зробити, — тихо відповів Бірнс. — Пани кажуть, що вони з ФБР!

Хоч Бірнс говорив дуже тихо, останні слова почули всі, і святковий настрій гостей відразу зник. Геймс вимушено посміхнувся і непевним голосом промовив:

— Пробачте, панове, мене викликають у справі… Я зараз повернуся.

З тією ж застиглою посмішкою на обличчі він попрямував через великий зал до дверей вітальні.

Коли Геймс увійшов туди, назустріч йому підвівся молодий чоловік у квадратних окулярах, які робили його схожим на студента.

— Беріть пальто і йдіть за нами, — сказав він.

— Пробачте… — розгублено промовив Геймс. Другий агент підскочив до нього і, сунувши під ніс посвідчення, сказав:

— Не прикидайтесь дурником. Ми забираємо вас!