Розділ «III. ПОЛІТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ МІФУ»

Джерело: Steven Emerson, "Dutton of Arabia" в "Нью Ріпаблік", 16 червня 1982 р.

Наступного року Бегін вдерся до Лівану. Генерал Хейг, військовий міністр, дав "зелену вулицю" вторгненню, метою якого було встановити владу християнського уряду в Бейруті.

Джерело: Зєєв Шифф і Єхуд Яарі. Ліванська війна Ізраїлю. Нью-Йорк, Simon and Shuster,1984.

Деякі американці критикували це вторгнення, як поодинокі ізраїльтяни критикували війну у В'єтнамі. Але різанина в таборах Сабра і Шатіла на очах у Шарона і Ейтана та за їхної співучасті, жахливі картини, передані на телебаченні, змусили жидівське лобі порушити мовчання.

Віце-президент Всесвітнього жидівського конгресу Герцберг і багато рабинів виступили із критикою Бегіна в жовтні 1982 року. Бегін дорікнув критикам тим, що вони "більше американці, ніж жиди".

Джерело: Майкл Кремер. Американські жиди і Ізраїль. Розкол. Нью-Йорк, 18 жовтня 1982.

Прес-аташе АІПАК пояснив стратегію тих, хто разом з ним схвалює вторгнення: "Ми хочемо підсилити нашу підтримку Ізраїлю. Ми з тими, кому неважливо, що відбувається на західному березі Йордану, але побоюються Радянського Союзу"

Джерело: Інтерв'ю Тівану (Tivnan), с. 181.

З цієї нагоди християни-сіоністи підтримали ізраїльську агресію, а їхній лідер Джеррі Фолуелл, якого Бегін називав "людиною, що представляє 60 мільйонів американських християн" у країні, де жидів усього шість мільйонів, одержав вищу сіоністську нагороду: премію Жаботинського — за надані Ізраїлю послуги, плюс 100 мільйонів доларів від держави Ізраїль і 140 мільйонів доларів від фонду Сваггерта.

Джерело: "Тайм", 17 лютого 1986 р. — "Влада, слава, політики".

Фінансова, отже, й політична могутність у світі, де все продається й купується, стає усе більше визначальною.

З 1948 року США надали Ізраїлю 28 мільярдів доларів економічної: і військової допомоги.

Джерело: Журнал "Тайм”, червень 1994 р.

Завдяки фінансовим потокам, які ззовні вливалися до Ізраїлю у вигляді:

1) німецьких і австрійських "репарацій",

2) безумовних щедрот США,

3) пожертв діаспори,

керівники Ізраїлю змогли намітити в області зовнішньої політики самі амбітні цілі "великого Ізраїлю". Свідчення тому — стаття в журналі: "Ківунім" ("Орієнтації") про стратегічні плани Ізраїлю на 80-е роки, опублікована в Єрусалимі Всесвітньою сіоністською організацією.

"Як централізоване тіло Єгипет уже труп, особливо якщо врахувати все більш жорстоку конфронтацію між мусульманами і християнами. Його розділ на відособлені географічні провінції повинен бути нашою політичною метою на 90-і роки на західному фронті.

Після того, як Єгипет розпадеться та буде позбавлений центральної влади, такий же розпад чекає Лівію, Судан і інші, більше віддалені країни. Створення коптської[10] держави у Верхньому Єгипті і дрібних та слабких регіональних утворень — ключ до історичного розвитку, у даний час загальмованого мирною угодою, але неминучого в далекій перспективі.