Розділ «III. ПОЛІТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ МІФУ»

Коли в 1979 році Голда Меїр приїхала в США, Ніксон порівняв її з біблійною Деборою і вихваляв ізраїльське процвітання.

Джерело: Стівен Шпігель. Другий арабо-ізраїльський конфлікт. Юніверсіті оф Чикаго Пресс, 1985, с. 185.

План Роджерса, що повторював в основному резолюцію ООН № 242, був відкинутий Голдою Меїр (Кенен. Цит. тв., с. 239).

Никсон поставив Ізраїлю ще 45 "Фантомів" і 80 бомбардувальників "Скайхок"

Насер помер 8 вересня 1970 року. Садат запропонував Ізраїлю мир. Міністр закордонних справ Абба Ебан згодився, але міністр оборони Моше Дайян відмовився.

Тоді Садат 6 жовтня 1973 року почав наступ, що одержав назву “війни Іом Кіпура”, і зруйнував репутацію Голди Меїр, що була змушена подати у відставку 10 квітня 1974 року. За її прикладом пішов Моше Дайян.

Проте, жидівське лобі на Капітолії досягло у Вашингтоні великого успіху в справі прискореного переозброєння Ізраїлю: отримали 2 мільярди доларів під приводом боротьби з конкуруючим арабським лобі.

Джерело: Нефф. Воїни Єрусалима. с. 217.

До урядової допомоги добавилися гроші жидівських банків з Уолл-Стріт.

Джерело: Bick. Цит. тв., с. 65, Абба Ебан. Цит. тв., с. 460.

21 чоловік пожертвували більше 100 000 доларів сенаторові Губерту Хемфрі. З них 15 були жидами. Насамперед, це були ватажки "жидівської мафії" у Голлівуді, такі як Лев Вассерман. У цілому їм належало більше 30 % виборних фондів демократичної партії.

Джерело: Stephen D. Isaacs. Жиди і американські політики. Нью-Йорк, вид. Doubleday, 1974, розд. 8.

АІПАК знову мобілізувався й одержав за три тижні до 21 травня 1975 року підписи 76 сенаторів, що вимагали від президента Форда підтримати за їхнім прикладом Ізраїль.

Джерело: Шехан. Араби, ізраїльтяни і Кіссінджер. Reader's Digest Press. с. 175.

Джіммі Картер прямував уторованим шляхом. У синагозі міста Елізабет, штат Нью-Джерсі, одягнений у блакитну оксамитову тогу, він заявив: "Я почитаю того ж Бога, що й ви. Ми, баптисти, читаємо ту ж Біблію, що й ви". І резюмував: "Виживання Ізраїлю це не питання політики. Це моральний обов'язок".

Джерело: "Тайм" від 21 червня 1976 року.

Це були часи, коли Бегін і релігійні партії відняли в Ізраїлі владу у лейбористів. "Бегін вважав себе більше жидом, чим ізраїльтянином", — пише його біограф.

Джерело: Сільвер. "Бегін: явище пророка". С. 164.

У листопаді 1976 року Наум Гольдман, президент Всесвітнього жидівського конгресу, прибув до Вашингтона, зустрівся із президентом, Венсом, Бжезинскім і дав адміністрації Картера несподівану пораду "знищити сіоністське лобі в США".

Джерело: "Штерн", Нью-Йорк, 24 квітня 1978 року.