Розділ «Частина друга Документи»

Уповноважений на Перемишльський регіон: (-) Тишенко

10. III.45 р.

[Примітка від руки на с. 1: «Передати телефоном тов. Шатілову — і у зворотний бік».

Розпорядження тов. Хрущова (-) підпис нерозбірливий

«Передано по ВЧ 23/111-21.»

(-) Підпис нерозбірливий]

Archiwum b. КСКР (b)U. -F.1. — Ор. 23. - Spr. 1469. - Ark. 20–22.

ВЕРХНЯ ЛЕЩАВА

Протокол допиту арештованого Василькевича Володимира, сина Антона, від 9 квітня 1945 р.

Василькевич Володимир, син Антона, народився 1917 року у Верхній Лещаві (Перемишльський повіт, Жешівське воєводство), поляк, селянського походження, безпартійний, середня освіта, одружений, військовозобов'язаний, секретар гміни Бірча (Перемишльський повіт), проживає у селі Бірча.

Запитання: Чи знаєте російську мову?

Відповідь: Так, російську знаю добре.

Зап.: Вас арештовано як учасника вбивств, грабунків і підпалів хат українців, які проживають у селі Верхня Лещава? Прошу відповісти.

Відп.: 18 березня 1945 року о 6 годині вечора у селі Верхня Лещава повісили мою сестру Ольгу Малецьку, дочку Антона (дівоче прізвище Василькевич), полька, народилась 1912 року. Як розповідають мешканці Верхньої Лещави, її нібито повісили бандерівці. Про те, що було повішено сестру, мене поінформував міліціонер постерунку в Бірчі Лашкевич приблизно о 12 годині вночі. Негайно я пішов до коменданта міліції, старшого сержанта Врубеля, з проханням, щоб вислав до Верхньої Лещави міліціонерів з метою порятунку сестри, але комендант постерунку в Бірчі не погодився їхати вночі, обіцяв вислати патруль зранку. Вранці 19 березня 1945 року до Верхньої Лещави під командуванням старшого сержанта Врубеля виїхало 15 міліціонерів з постерунку Бірча і 12 — з Дольної Лещави. Я приїхав туди з поручником Війська Польського Осипенком і міліціонером постерунку в Бірчі Димкевичем щось за три години після міліції. Коли ми приїхали до Верхньої Лещави, то на місці, де була повішена моя сестра, лежало приблизно 10 убитих українців. Їх розстріляла польська міліція. У центрі села горіли хати, підпалені польськими міліціонерами з міста Бірча і села Войтково. Моєї сестри вже не було на місці повішення, бо комендант постерунку з Войткова вислав підводу з тілом до Войткова. Я наздогнав її біля церкви у Верхній Лещаві й попрямував до Бірчі. Пізніше я поїхав до старости Стефана Попеля, у якого ми випили вина з комендантом постерунку Войткова підпоручником Заранським і міліціонерами Сорокою, Стасицьким і Нахманом. У вбивствах, грабунках і підпаленні хат українців у Верхній Лещаві особисто участі не брав.

Зап.: Говорите неправду. Знаємо, що особисто брали активну участь у грабунках, вбивствах і підпаленні хат українців у Верхній Лещаві. Слідство вимагає від вас правдивих зізнань.

Відп.: Ще раз стверджую, що не брав участі особисто у грабунках, вбивствах і підпаленні українських хат. Моя участь в акції обмежилась тим, що я кілька разів вистрелив по хаті псаломщика Міхала Найдуха. Разом з Парашем (імені не знаю), поляком зі Старої Бірчі, ми забрали з собою 70 кг вівса і невичинену шкуру, яка висіла на стіні. Нічого більше не зробив.

Зап.: Якими кулями стріляли?

Відп.: Звичайними кулями з російської гвинтівки.

Зап.: Не розказали ще ви всього про свою участь у грабунках, вбивствах і підпаленні українських хат у Верхній Лещаві. Слідство ще раз вимагає від вас правдивих зізнань.

Відп.: Я сказав правду і нічого більше сказати не можу.