Розділ «Частина друга Документи»

— Оповідали, як били ляхів у Домінополі, — відповів Ворон. — Хороші хлопці, товкли поляків краще, ніж інші. Ось цей, — Ворон кивнув головою на міцного брюнета, — двадцять сім прибрав. — Міцний брюнет став струнко.

— То розкажіть, як це було з тими поляками, — сказав я Ворону. І Ворон почав:

— Домінополь ми оточили близько дванадцятої. З командиром загону і всім почтом підійшли до польського штабу. Я постукав у двері. Поручник глянув у вікно і швидко зорієнтувався, що не має виходу, і відчинив двері. Я застрелив його на порозі. Капітана я застрелив у ліжку, а друкарка вискочила через вікно, і там її застрелили наші хлопці. А тим часом командир підрозділу вистрелив зі своєї ракетниці й таким чином дав сигнал, що штаб ліквідовано і можна починати. Тоді наші хлопці з СБ почали гуляти по всьому селу. До ранку жоден поляк не залишився живим, — закінчив задоволений Ворон.

— Знаєте що, хлопці? — сказав я. — Ваше «геройство» є огидне. Ось у Загорівському монастирі сорок чотири стрільці прийняли бій з півторатисячною частиною німців. Бій тривав щось із 18 годин. Вбито приблизно чотириста німців, а наших тридцять три. Причому німці атакували монастир за допомогою трьох літаків і п'яти танків. Ось це є наша гордість! Ось це — слава! А хвалитися вбивством безборонних та ще й сонних людей вам би ніяк не випало. Це буде чорною плямою в історії визвольної боротьби на тлі звитяжних змагань героїв із Загорова.

— Чорна пляма? — гнівно повторив ображений брюнет з СБ. — А якби вашу маму поляки витягнули за волосся з дому, вбили її на ваших очах і кинули до Бугу, як це було у 42-му році за Бугом? Якби вашого батька розстріляли на ваших очах? Якби вашу сестру, 16-річну, зґвалтували, закололи багнетами і вкинули до Бугу? Чи тоді також ви сказали б «чорна пляма»? — зі сльозами в очах, обурений до глибини душі, спитав брюнет з СБ.

— Злочином злочин не перекреслиш і злом зла не переможеш, — відповів я. — Ці всі страшні злочини 1942 року покрили поляків великою ганьбою перед усім людством, а ви ось перекрили їхні огидні злочини власними огидними злочинами.

— Пан не повинен про це говорити! — твердо сказав Ворон.

— Так, правду кажете, з вами я не повинен про це говорити, — відповів я.

Данило Шумук: Пережите і передумане. Спогади і роздуми українського дисидента-політв'язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921–1981). — Київ, 1998. — С. 126–132.

ПРОКУРОРСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

Преса опублікувала таке повідомлення:

Головна комісія з розслідування злочинів проти польського народу (Інститут народної пам'яті), яка діяла від 1945 року, провела приблизно 12 тисяч слідств і вислухала понад 100 тисяч свідків. Опублікувала сотні наукових праць і джерел, підготувала низку процесів проти гітлерівських злочинців у країні і за кордоном. З 1989 року, випереджуючи правову ситуацію, вона розпочала масштабне дослідження долі польських громадян на східних землях і жертв сталінізму в Польщі.

На сьогодні вже проведено 321 слідство у справах про злочини, скоєні в 1939–1956 роках, з яких понад 80 стосуються масових злочинів, що завдали шкоди польським громадянам — мешканцям східних земель. Тільки за останні два роки у цих справах прослухано понад 20 тисяч свідків.

Адам Богуміл Дец — прокурор Директор Головної комісії з розслідування злочинів проти польського народу Інститут народної пам'яті, Варшава

Gazeta Wyborcza. - 1993. - № 270. 19 listopada- S. 13.

ВИГАДАНІ ЗЛОЧИНИ…

Аналізуючи у 2-му томі цієї роботи (с. 18–27) публікацію АК на тему вбивств на Волині під час Другої світової війни> я виявив, що кількість жертв, яка спирається на аргумент «за нашими оцінками», є дуже перебільшеною. Таке переконання підтримує автор статті, фрагменти якої наводяться нижче. Він проживав саме там, де відбувались описані події.

Переді мною лежить книжечка «Злочини українських націоналістів, вчинені щодо польського населення Волині у 1939–1945 роках». Автори — Юзеф Тиравський (правильно: Туровський. — М.С.) і Владислав Семашко. Видавці: Головна комісія з розслідування гітлерівських злочинів у Польщі, Інститут народної пам'яті, об'єднання бійців 27 Волинської Дивізії АК у Варшаві (…) Як оцінити цей твір? Обговорюючи його, правду належить називати правдою, а брехню брехнею. Є таке німецьке прислів'я: з одного зернятка правди брехня спече цілий хліб. Це найкоротша характеристика цієї книжки. (…)

На сторінці 118 читаємо: «13 серпня 1943 року в селі Малин Дубенського повіту за допомогу радянським партизанам (Ковпаку) живцем спалено у церкві й школі 503 особи — поляків і чехів».

По-перше, це сталося не в серпні, а в липні, саме на свято Петра і Павла, тобто 12 липня.