Розділ «Частина II»

^Такого, я? — …змісту папірець одержав від Д[ержавного] Інсп[ектора] Гавришка Нач[альник] шт[абу] групи полковник Воскобойников, якому Гавр[ишко] пропонував виконувати накази Балб[ачана]. Одночасно останній Балбачан одержав від тогож Інспектора Гавришка відношення 7 червня 1919 р.

4.46 такого змісту: (…) [66] 521.

7. VI.1919 р.

До цього відношення приложена була посвідчена підписом Д[ержавного] Інспектора Гавришка копія заяви такого змісту: (…) [67] 522

Прізвища осіб склавших заяву, не зазначені, а тільки прописано: «Підписали»:

Командуючий групою Сальський не визнав за Д[ержавним] Інсп[ектором] право усунути його з посади, тим більш що в Чорному Острові находився Головний і Наказний отамани з якими був певний телеграфний зв’язок. Около 9 години ранку до штабу групи [приїхав] отаман Балбачан, а слідом за ним підійшли полк чорних запорожців і решта полків 7 дівізії. В цей самий день ішов упертий бій між Проскуровим і Богданівцями с большовиками, через що 6 і 8 дівізії були на позіції, а 7 мусила бути в Проскурові в резерві. Одночасно с прибуттям 7 дівізії до штабу Нач[альник] Шт[абу] 6 дів[ізії] Стефанів доложив Команд. Запорозької] Групи Сальському, що як тільки Балбачан вступе в командування, то 6 дівізія, а в першу чергу гайдамаки його скинуть і, як треба буде, то вступять в бій з 7 дівізією.

Явившись в помешкання штабу групи от[аман] Балбачан запропонував команд[уючому] групою Сальському здати йому командування і показав рукою на вулицю, зазначаючи, що він опирається на силу і на бажання командірів полків. Получивши відповідь від Сальського, що цей останній посади не здасть, і попередження, що вчинок Балбачана зруйнує фронт, Балбачан обьявив Сальського арештованим, але через пів години, після розмови з полковниками зауважив Сальському, що по якимсь своїм міркуванням він Сальського не арештовує, а тільки рішуче пропонує здати посаду йому Балбачану. Коли Сальський знову в цьому відмовив, то Балбачан, видімо розтірявшись став казати, що за ним стоять широкі кола громадянства, що цього вимагає користь Укр[аїни] і що він — Балбачан це робить для того, що змістити уряд і де яких вищих військових начальників. Цю розмову от[аман] Балбачан вів декілька разів, виходив з кімнати Сальського, знову повертався і обстоював свою пропозицію. В помешканні штабу групи От[аман] Балбачан заняв кімнату Держ[авного] Інсп[ектора] Гавришка, біля дверей якої, як і біля дверей кімнати Сальського на весь час, як бачив Сальський, поставлені були вартові. Нарешті Сальський запропонував поговорити по прямому дроту з Головним Отаманом і зробити так, як він накаже. Балбачан зауважив, що проти Головного Отамана він не йде, але говорити з Отаманом відмовився і просив щоб Сальський сам переговорив по цій справі. (Виконуючи це завдання Сальський докладно з’ясував Головному Отаману події в групі і звернув його увагу на можливість заколоту, якого всіма засобами треба уникнути) [68]. Головний Отаман відповів на це, що він командирував Головного Інсп[ектора] Кедровського для розв’язання справи на місці. Це вирішення Головного Отамана Сальський передав Балбачану, який сказав, що буде чекати і перебував потім в кімнаті Інсп[ектора] Гавришка, не вкасуючись в життя штабу. Чорні запорожці, що стояли перед штабом, тим часом пішла в місце свого росташування в Проскурів. Коли приїхав Гол[овний] Інсп[ектор] Кедровський, Сальський проінформував його в справі, а далі Кедровський вів переговори персонально з Балбачаном.

Інсп[ектор] Кедровський сповістив Балбачана, що Головний От[аман] наказав анулювати наказ Гавришка про призначення Балбачана командиром Запоріжськ[ої] групи, і запитав Балбачана, як можно цю справу считати ліквідованою. Балбачан на це відповів: «побалакайте з полковниками». (Вечером того ж дня полковники закликані були до штабу групи і зауважили Г[оловного] Інсп[ектора] Кедровського, що вони не будуть підтрімувати політичних вагань Балбачана і підуть виконувати накази вищого командування. Крім інспектора Кедровського Балбачан вів розмови з Аполоном Певним і прибувшим одночасно з Кедровським Галичан[ином] Гол[овним] Держ[авним] Інспектором] Романченком. Обом свідкам Балбачан сказав, що він не Оскілко і військо в його не Оскілківське, рахується з тим, що вступ його до командування може викликати одставку кабінету міністрів, але находить для справи корисним утворити новий діловий кабінет міністрів представників всіх партій.

Зокрема Балбачан Певному заявив, що він Балбачан юридично не вступав в командування групою, але фактично вступив і з цим Головний Отаман повінен считаться. Далі Балбачан, щоб це не відбилось на фронті і не розбило на групи військо просив, щоб Головний Отаман санкціонував призначення Балбачана на посаду Командуючого групи і одночасно просив передати Головному Отаманові рахувати це призначення свершившимся фактом.

На прохання Певного полагодить справу без пролиття крові, Балбачан просив передати Головн[ому] Отаману його прохання приїхати в Проскурів для налагодження справи, гарантуючи недоторканність особи, але лише в тому разі, коли головний отаман не буде звертаться до козаків. Свідку Романченку от[аман] Балбачана теж зауважив, що призначення його на пост командуючого групою єсть уже завершений факт і що коли на його — Балбачана пошлють Сушка, то видповідальности на себе він не бере. З приводу цього-ж Балбачан казав свідку Певному, що як йому відомо до Проскуріва викликано військо Сушка і що для боротьби досить двох полків.

9/VI ч. 70256 Головний Отаман видав наказ такого змісту: (36) [69] 523.

На підставі цього закону отамана Балбачана було арештовано і віддано до Надзвичайного Військового суду по обвинуваченню в злочині, передбаченому 246 арт. С.В.П.

На засіданні прописаного суду, яке відбулося 10 червня ц. р. в м. Чорному Острові отаман Балбачан заявив, що він винуватим себе признає, але не в тій мірі, як написано в постанові. В пояснення справи Балбачан зауважив, що полковники частин Запоріжської групи пропонували Балбачану їхати з ними з Підволочиську і не дивлячись на його відмову, сказали що повезуть його з собою [70]. Далі він Балбачан получив наказ Держ[авного] Інсп[ектора] вступити до командування і з приводу цього вів переговори з Сальським, а далі запевнив інспекторів] Романченка, Певного, що проти Гол[овного] От[амана] він не йде. На дополнит[ельні] запити Балбачан відповів, що до його звертались представники громадських кол, а саме від самостійників соціалістів і хліборобів-демократів і просили, щоб вин — Балбачан взяв владу в Запоріжському корпусі в свої руки. Він Балбачан ні на одній нараді, де розглядалися питання' про державний устрій України не був, але до того неділі за три (до суду) приходили як представники партій соціалістів-самостійників голова цієї партії Сімонів і член Директорії Андрієвський і поясняли, що коли Балбачан буде стояти на чолі Запоріжського корпусу, то істнуючий уряд сам собою відійде, через що треба буде скликати державну нараду і обібрати презідента для всієї України [71].

(ЦДАВО України. — Ф.3810. — Оп.1. — Спр.2 — Арк.70–74 зв. Оригінал.)

Документ № 60

Лист В. Липинського 524 до Міністра закордонних справ УНР В. Темницького

26 липня 1919 р.

У Відні, 26 Липня 1919 року

До Вельможного Пана Міністра Закордонних Справ

Української Народньої Республіки.