Розділ «СПОМИНИ УЧАСНИКІВ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ»

Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР.

Побратим Дем'янчук висловив побажання, щоб були зібрані та збережені матеріяли та пам'ятки про Покійника.

Керівник і впорядник похоронних відправ і процесій побр. В. Забродський підкреслив велику популярність генерала, організовану участь вояцтва, молоді і громадянства в похороні, а при цьому звернув увагу присутніх на твердий військовий характер, патріотизм, хоробрість і фаховість військовика, чим особливо відзначався Покійник.

Го лова К-ту П. Ґенґало, який провадив і був господарем поминок, склав подяку за похоронні відправи Високопр. Митрополитові Іоанові, Владиці Мстиславові, настоятелеві о. Царикові та всім священикам, що взяли участь у похороні. Далі подякував генералам, старшинам і воякам та молоді, а також громадянству. Щире слово подяки впало на адресу пань, що приготовили трапезу. За труд і переведення похорону Голові та всім членам Комітету належиться щире визнання і подяка.

Автор цих рядків звертається до сина і внука Покійного з гарячим проханням гордо та гідно зберігати вояцькі традиції та добре ім'я роду Дяченків.

Каплистий М. Відійшов на вічний спочинок генерал Петро Дяченко // Дороговказ: орган вояцької думки і чину (Торонто). - 1965. — Березень — червень. — Ч. 5–6 (24–25). — С. 24–25.


Ті, що відійшли…


Ларіон КРИЛОВЕЦЬКИИ,

козак кінної сотні Вільного козацтва Катеринославщини

Дня 23-го квітня 1965 р. відійшов у вічність після довгої і важкої недуги у Філадельфії, Па.

ПЕТРО ДЯЧЕНКО

генштабу ген. — хор. Армії УНР, б[увший] визначний учасник Визвольної боротьби України, лицар Ордену Залізного Хреста, б. командир полку Чорних Запорожців, учасник-командир Першого Зимового Походу, а в часі Другої світової війни призначений на командира II Української Дивізії УНА.

Покійний народився ЗО січня 1895 р. в Березовій Луці на Полтавщині. Після закінчення середньої школи вступив до служби в б. російській царській армії. Закінчивши Військову Школу, служив у тій армії старшиною та брав у тому характері участь у Першій світовій війні. Після революції 1917 року вступив добровольцем до українського війська та як бойовий старшина перебув в рядах Дієвої Армії всю кампанію. По війні служив контрактовим старшиною в польській армії та закінчив Вищу Військову Школу у Варшаві.

Його похорон був доказом пошани і симпатії, якою покійний Генерал втішався в українських військовиків та в широких кругах громадянства.

Його тлінні останки були зложені найперше в церкві Св. Покрови у Філадельфії, де напередодні похорону митрополит УПЦ в ЗДА Іван Теодорович у сослуженні численного духовенства відслужив Парастас. Наступного дня, 1 травня 1965 р., труну з тлінними останками перевезено до Савт Бавнд-Бруку та внесено до тамошньої Церкви св. Ап [постола] Андрія.

Архієпископ Мстислав в асисті духовенства відправив похоронний обряд та сказав прощальну проповідь. За козацьким звичаєм тіло Померлого було вкрито червоною китайкою. В поході йшли, між іншими, три генерали: [Павло] Шандрук, [Аркадій] Валійський і [Володимир] Герасименко та багато кол. вояків різних ранґ. Зараз за труною пор. Михайло (Матвій. -Ред.) Суржко, зодягнений в однострій Армії УНР, ніс прапор та відзнаки Генерала.

Над відкритою могилою прощали покійного: ген. — штабу ген. Павло Шандрук від УНА та найближчих побратимів, д-р Іван Козак від Головної Управи ОбВУА, ген. Герасименко від Лицарів Залізного Хреста, Михайло Ковальчин від Головної Управи Товариства б. Вояків УПА, мистець Валентин Сімянців від Чорних Запорожців, Ілярій Поліщук від СВУР, Іван Макогон та інші. Під час традиційних поминок промовляли архієпископ Мстислав, о. Царик, Т. Бульба-Боровець, Михайло Дем'янчук і інші.

Невістка Покійного пані Лідія Дяченко прорецитувала вірш, написаний у пошану Генерала з приводу його смерти.

Відспівано стрілецьку пісню "Видиш, брате мій".

Влаштуванням похорону займався окремий Комітет, складений з таких громадян м. Філадельфії: пані М. Величко, П. Ґенґала, М. Алексевича, В. Заброцького, М. Ковальчика та М. Ценка.

Вісті комбатанта (Нью-Йорк). - 1965. — Ч. 2 (18). — С. 63.


Бойовий орел української кінноти (Пам'яти генерала Петра Дяченка)


Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР.» автора Дяченко П.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СПОМИНИ УЧАСНИКІВ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ“ на сторінці 73. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи