Розділ «ДОДАТКИ»

— Так — спокійно відповів полк. Болбочан — і головою Держави.

— Себто Української Народньої Республіки, покликаної до життя Центральною Радою та відновленої Трудовим Конгресом.

— Форма для мене не грала ролі, я докладно на цьому не зупинявся. До уряду покликано було б інших людей, а не лише соціялістів.

— Чому ж цього пляну не виконали відразу, захопивши штаб Групи?

— Бо відразу військова контррозвідка спаралізувала мої заходи. Мої накази або перехоплювались, або я не находив людей, щоб накази переказати частинам. Телефонічний зв'язок з частинами було зіпсуто. Я мав за мало часу.

— Чому ж в слідстві не хотіли признатися до вини і впевняли, що ваш виступ не мас характеру політичного?

— Бо не знав, що за такий короткий час прокуратура може здобути матеріяли проти мене. Крім того, за останню ніч багато пережив і передумав. Говорю правду, як було в дійсності. Я старшина, а не політик.

— Чи полк. Сальський знав про Ваш виступ, чи поділяв ваші наміри?

— Ні, він нічого не знав (ч. II. ст. 9).

…………….. Вже цих відповідей вистачило, щоб ствердити вину обвинуваченого, а саме:

1. Неправне оголошення полк. Болбочана командуючим Запорізькою Групою.

2. Невиконання наказу Головного Отамана.

3. Спроба державного перевороту, опираючися на Запорізьку Групу і

4. Спроба усунення від влади Головного Отамана. По всіх цих питаннях обвинувачений визнав себе винним.

Треба зазначити, що на початку судової розправи обвинувачений тримався надзвичайно самовпевнено, неначе надіючись на якусь допомогу ззовні.

Однак, з розгортанням головної розправи настрій обвинуваченого змінився. Особливо діяли на нього свідчення близьких знайомих і сама процедура судової розправи. Між іншим полк. Болбочан ствердив, що ні під час арешту, ані в дорозі, ані на слідстві не було нанесено жадної образи йог гідності як старшини.

Чота, яка перевела арешт, врятувала йому життя, бо натовп заміряв відбути над ним самосуд.

На запит прокурора:

— Чи обвинувачений упритомнює собі, де зараз перебуває і як такі вчинки — відмова виконання наказу Головного Отамана, з іменем якого звязані державні змагання українського народу, — кваліфікується військовими законами і як би така відмова могла відбитися на дисципліні і боєздатності війська?

Обвинувачений: — Я дійсно перецінив свої сили.