Розділ «ЗАКЛЮЧЕННЯ»

Часом і тепер приходиться чути наївне питання: В чім же полягає вина Болбочана, що його так тяжко покарали? Для мене, як тоді так і тепер, справа цілком ясна: вина Болбочана не одна, а їх декілька:

1) Невиконання наказу вищого командування і Директорії про від'їзд до Італії для вивозу відтіля наших полонених.

2) Легковажний послух незаконному наказу Гавришка, якому Болбочан не підлягав.

3) Незаконне захоплення влади в Запорізькій Групі та ще в умовах бойових дій.

4) Непослух головному державному інспекторові В. Кедровському, якому Болбочан підлягав.

5) Спроба перевороту в умовах військового часу.

Це з формального боку; а з погляду національного й етичного, це — безперечно безоглядне переслідування дрібних, егоїстичних амбіцій в тяжкий час національної боротьби, коли особисті інтереси, особиста пиха мусіли б бути підпорядковані інтересам загальнонаціональним.

Найбільше нарікань доводиться чути якраз з боку тих, хто в той час закидав Урядові недостачу твердої влади, — тих, що пізніше виступали проти демократії, а як взірець державної мудрості виставляли ідеї й практику Мусоліні й Гітлєра. Вони забувають, як в Італії року 1944 засуджено було на кару смерти 18 високих достойників в тому числі міністра гр. Чано, маршала де Боно та інш. і то лише за намір зробити переворот, бо до якогось виступу, подібного до виступу Болбочана, не дійшло; а як розправився Гітлєр зі змовниками 20 червня?

Та й демократичні уряди не відмовлялися від найсуворіщих кар, коли йде про охорону держави: 19. VI. 1953 в ЗДА виконано смертний вирок суду над Ю. і Е. Розенберґ, засудженими за шпіонаж. Виконанння присуду відбулося аж через два роки після суду: на прохання Розенберґів суд кілька разів відкладав виконання присуду, щоб дати їм можливість подати якісь факти, що могли б сприяти полекшенню їхньої долі, подібно до того, як це робив ген. Осецький в справі Болбочана.

До речі, Розенберґи подавали також прохання про помилування, але президент Д. Айзенгавер, як і С. Петлюра, відмовився інтервенювати, себто використати своє право помилування.

Моральна й політична відповідальність за авантуру П. Болбочана падає на партію хліборобів-демократів. Як авантура В. Оскілка скомпрометувала партію соц. — самостійників, так авантура П. Болбочана скомпромітувала в очах українського громадянства партію хліб. — демократів, і ця партія, так само як і партія соц. — самостійників, цілковито заникла, не залишивши по собі доброї памяти.

Я виклав усі ці сумні події з найбільш можливою об'єктивністю з єдиною метою звернути увагу нашої молоді на те, що подібні південно-американські методи державного будівництва цілковито не мають грунту серед українського народу, і буду щасливим, коли подібні виступи не повторяться при відбудові нашої державності.