РОЗДІЛ II ЯК СПІВАЄ І РОЗМОВЛЯЄ КАМІННЯ

Це чудесне явище спостерігав також англієць Уард. Він прибув до Джебель-Накугу від моря. Йти йому довелося через довгу смугу сипучого піску. Її оточували шари пісковика з довгими вибоїнами, вимитими водою. Одна з таких вибоїн була завширшки близько 14 метрів і вела до самої вершини. По ній мандрівникам довелося сходити на гору. Вибоїна ця підіймалася досить стрімко і з обох боків була захищена од вітрів двома хребтами із пісковика.

«Спочатку все було тихо, — розповідає мандрівник, — потім почувся тихий і приємний звук. Він то голоснішав, то спадав і був схожий на віддалені переливи флейти. Але раптом звуки стали гучнішими і сильнішими. Вони вже були схожі на звуки органа. І весь горб немов захитався. Здавалося, дедалі більш різноманітні звуки чути з-під ніг, в міру того як збільшувалася маса піску, що коливався».

ПЕРЕКАЗИ ПРО ТАЄМНИЧИЙ МОНАСТИР

Що ж це були за звуки?

Тубільці-араби кажуть, що в надрах гори сховано великий і стародавній монастир. У певний час гудуть його підземні дзвони, закликаючи монахів до молитви. Тоді вся гора починає дрижати від цих могутніх звуків. Сиплеться з її схилів пісок, нанесений вітром, і тремтять люди й тварини… А в цей час, за звуком дзвонів, ідуть у глибині гори на молитву монахи; нечутно в темряві виходять вони із своїх келій. А дзвони гудуть і гудуть аж доти, поки всі монахи зберуться на молитву…

Так твердять араби. Старовинний переказ цілком задовольняє їх. Вони йому вірять. Вірять від щирого серця, як вірили їхні діди і прадіди. У їхній душі немає ніякого сумніву: а може, діди і прадіди помилялися? А може, і слова Їхні зовсім неправильні? Мандрівник запитав одного араба:

«Звідки ти знаєш, що в глибині гори — монастир? Я в цьому сумніваюсь».

«Як? — вигукнув з жахом араб. — Ти сумніваєшся? Отже, ти робиш великий гріх, Те, що кажуть наші діди і батьки, щира правда. Хто їм не вірить, той ображає бога. Старовинні перекази священні».

«Перш ніж вірити, я хочу перевірити», — зауважив мандрівник.

«О володарю, не роби цього! — сказав араб. — Аллах уб'є тебе за це. Не можна перевіряти чудеса: вони — знамення божі».

ПЕРЕВІРКА СУПРОТИ ВІРИ

Але вчені люди все-таки вирішили, що брати чужі слова на віру не можна, якщо не хочеш обманутися; а віра обманює. Еренберг та Сітцен дослідили явище і довели, що в ньому нічого чудесного немає.

Справа от у чому. Схили Джебель-Накугу нахилені під кутом 45 градусів. Вітри нанесли на них купи піску з пустелі. Кроки мандрівника, чи навіть птах, що сів на пісок, чи порив вітру все це примушує пісок котитися вниз. Піщинки, що котяться вниз, створюють легкий шум. Спочатку цей шум тихий. Але до піщинок приєднуються дедалі більші маси піску. Від цього шум гучнішає і поступово перетворюється в голосний пронизливий стогін.

Таке наукове пояснення цього явища. Щоб воно відбулося, зовсім непотрібно ніякого підземного монастиря з монахами і ніяких надприродних сил.

Однак і таке явище не єдине. При подібних обставинах воно повторюється і в інших місцях.

За тридцять п’ять кілометрів від Кабула (в Азії) знаходиться гора Рег-Раван. Це нашою мовою означає «скеля, що хитається». Як і Джебель-Накугу, вона вкрита шаром білого пісковика і захищена з двох боків вапняковими і піщаними пасмами. Коли кілька чоловік спускаються з гори, то лунає голосний звук, схожий на барабанну дроб.

Подібне явище спостерігається в Чілі (Північна Америка) в долині Копіано, на горбі Ель-Брамадор, що нашою мовою означає «виючий».

У Каліфорнії, в Кламатському окрузі, є ряд пагорбів, які іноді голосно плачуть і стогнуть. Про них розповідає очевидець Карл Мейєр: «Коли скочується пісок з цих пагорбів, чути голосне дзюрчання. Воно мені здалося надзвичайно дивним і дуже вразило мене».

ЩЕ ОДНА ТАЄМНИЦЯ

Таке саме буває і на другому кінці землі, в Іспанії — в Піренейських горах.