Розділ «П»

ПЕЛЕЩУК Василь

(?—?) — начальник дивізії Дієвої армії УНР.

У 1914 р. був мобілізований з запасу у званні прапорщика, служив у 166-му піхотному Рівненському полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Був нагороджений Георгіївською зброєю (04.03.1917, за бій 31.01.1916). Останнє звання у російській армії — капітан.

У 1917 р. — командир батальйону 1-го Українського запасного полку військ Центральної Ради. З листопада 1917 р. — командир 3-го Сердюцького полку ім. П. Дорошенка військ Центральної Ради. У лютому 1918 р. деякий час перебував на посаді командира 1-го Запорізького куреня Окремого Запорізького загону військ Центральної Ради. З серпня 1918 р. — помічник командира зі стройової частини Окремого Чорноморського Коша Армії Української Держави. З кінця жовтня 1918 р. — командир цього Окремого Чорноморського Коша. Під час Гетьманату П. Скоропадського був підвищений до звання військового старшини. З грудня 1918 р. до лютого 1919 р. — начальник Чорноморської дивізії Дієвої армії УНР. Подальша доля невідома.

«Русский Инвалид». — Петроград. — 1917. — № 106; Смовський К Окремий Чорноморський Кіш//За Державність — Варшава. — 1938. — Ч. 8. — С. 99–118.

ПЕРЕВЕРЗІВ Дмитро Петрович

(31.01.1868-27.10.1928) — полковник Армії УНР.

Народився у Києві. Закінчив 1-шу Київську гімназію, Київське піхотне юнкерське училище (1900), служив у 18-му піхотному Вологодському полку (Чернігів, згодом — Новоград-Волинський), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1917 р. — командир полку. Останнє звання у російській армії — полковник.

Наприкінці 1917 р. лікувався у Києві від важких поранень.

У 1920 р. перебував на посаді начальника постачання 1-ї Запорізької бригади 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР.

Переверзів Дмитро, фото 1920 року (Монкевич Б. Похід Болбочана на Крим. — Нью-Йорк. — 1956)

З 1923 р. жив на еміграції у Кракові, працював на важких фізичних роботах. Помер та похований у Кракові.

Український Інвалід- Каліш. — 1928. — Ч. 11–13. — С. 60; Монкевич Б. Похід Болбочана на Крим. — Нью-Йорк. — 1956. — С. 248.

ПЕРЕСАДА (Суходольський) Михайло Степанович

(25.05.1883-29.07.1938) — генерал-хорунжий Армії УНР.

Походив з селян м. Валки Харківської губернії. Закінчив Валківське міське училище, 24.09.1903 р. був покликаний на військову службу до 201-го піхотного резервного Лебединського батальйону. 01.06.1904 р — переведений до 269-го піхотного Богодухівського полку. 11.08.1904 р. був відряджений до Чугуївського піхотного юнкерського училища для вступу в училище, однак не витримав іспити і повернувся до свого полку. З 03.11.1904 р. — молодший унтер-офіцер. 05.11.1905 р. був переведений до 270-го піхотного Куп'янського полку. 15.03.1906 р. — переведений до 202-го піхотного резервного Старобільського полку. 14.08.1906 р. — знов відряджений до Чугуївського піхотного юнкерського училища для вступного іспиту. 04.09.1906 р. — зарахований юнкером до Чугуївського училища. 29.05.1909 р. закінчив училище як один з кращих випускників (першим у випускному списку з занесенням на мармурову дошку та премією у 50 рублів). Служив підпоручиком у 1-му Варшавському фортечному батальйоні. 26.04.1910 р. був відряджений до Варшавського повітроплавного загону. 25.09.1910 р. був переведений до 150-го піхотного Таманського полку (Кобрин). 07.10.1913 р., витримавши іспит, був зарахований до Миколаївської військової академії. 27.07.1914 р. — відряджений до полку у зв'язку з початком Першої світової війни. З 16.02.1915 р. — обер-офіцер для доручень штабу 27-го армійського корпусу. 22.07.1916 р — відряджений на академічні курси. 02.08.1916 р. повернувся на попередню посаду у зв'язку з відкладенням відкриття курсів. 25.09.1916 р. — відряджений на навчання до Військової школи льотчиків-спостерігачів, яку закінчив 20.12.1916 р. 28.01.1917 р почав навчання на прискорених курсах Імператорської Миколаївської академії Генерального штабу. 17.06.1917 р закінчив старший клас прискорених курсів Академії Генерального штабу з призначенням до штабу Північного фронту, служив штаб-офіцером управління авіації штабу 5-ї армії. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан (з 04.08.1916 р.).

У 1918 р. — начальник муштрово-мобіліза-ційного відділу штабу 7-ї пішої дивізії Армії Української Держави. З 14.12.1918 р — т. в. о. начальника штабу 7-ї пішої дивізії військ Директорії.

Пересада Михайло, фото 30-х років (За Державність. — Варшава. — 1936. — Ч. 6)

З липня 1919 р. — отаман-квартирмейстер штабу Київської групи Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р був інтернований польською владою у Рівному. З середини березня 1920 р. — начальник штабу запасної бригади 6-ї Січової стрілецької дивізії Армії УНР, що формувалася у Бресті-Литовсько-му. З кінця травня 1920 р. — начальник штабу 7-ї запасної бригади Армії УНР, яка мала бути сформована у Києві. З 05.10.1920 р. — полковник. З 07.08.1920 р. — начальник штабу 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. З червня 1921 р. — начальник канцелярії Партизансько-Повстанського штабу Ю. Тютюнника. З жовтня 1921 р. — голова Українського інформаційно-пресового бюро у Львові, яке виникло замість Партизансько-Повстанського штабу та займалося розвідувальною діяльністю. Помер та похований у Львові.

РГВИА — Ф. 409. — Оп. 1. - п/с 131–355; ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп 2. — Спр. 653. — С. 57–60; Ф. 1078. — Оп 2. — Спр 90. — С. 1-зв. — 2; Порохівський Г Матеріали до історії 2-і Кулеметної бригади//За Державгасть. — Каліш. — 4 1— С 135–164; Тютюнник Ю. З поляками проти Вкраїни. — Харків. — 1924 — С 86, Герчанівський А Вигнати окупанта — Мюнхен. — 1963. — С. 32–33.

ПЕРЕХРЕСТІВ Микола Пилипович

(?—?) — старшина Дієвої армії УНР.

Народився на Херсонщині. Станом на 01.01.1910 р. — поручик 125-го піхотного Курського полку (Рівне). Останнє звання у російській армії — полковник.

З 01.11.1918 р. — начальник 1-ї частини організаційного відділу Головного управління Генерального штабу Української Держави, згодом — Дієвої армії УНР. На цій посаді перебував до жовтня 1919 р. Подальша доля невідома.