Розділ «М»

МОЙСЕЄНКО Варфоломій Явтухович

(24.08.1894-12.01.1962) — підполковник Армії УНР.

Народився у с. Бабаї Харківської губернії. Брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

З березня 1918 р. служив у 2-му Запорізькому полку Армії УНР. З грудня 1918 р. — у 3-му (згодом — 21-му) Запорізькому полку ім. Наливайка Дієвої армії УНР. З червня 1920 р. — ад'ютант куреня ім. Наливайка 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР.

31923 р. — на еміграції у Варшаві, з 1950 р. в Австралії. Помер та похований у Канберрі.

Мойсеєнко Варфоломій, фото 1920 року (Монкевич Б. Похід Болбочана на Крим — Нью-Йорк. — 1956)

Енциклопедія Української Діяспори. — Київ — Нью-Йорк — Чікаго — Мельборн. — 1995. — Т. 4 (Австралія-Азія — Африка). — С. 126; Вісті братства колишній вояків 1 УД УНА. — Мюнхен. — 1962. — Ч. 105; ЦДАВОУ — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 98. — С. 38.

МОНКЕВИЧ Борис Григорович

(25.03.1896-07.02.1971) — сотник Армії УНР.

Народився у м. Кам'янець-Подільський.

У 1917 р. — хорунжий 1-го Гайдамацького куреня в Одесі. З січня 1918 р. служив у полку ім. Сагайдачного у Києві, брав участь у вуличних боях у січні 1918 р. З 09.02.1918 р., після розформування полісу, вступив до 1-го Запорізького куреня (згодом — полку) Окремої Запорізької бригади військ Центральної Ради. 01.04.1918 р. разом з іншими старшинами 2-го куреня 1-го Запорізького полку був виділений на формування 4-го Запорізького полісу ім Богдана Хмельницького Армії УНР. До кінця 1919 р — ад'ютант цього полку. З 08.11.1920 р. — ад'ютант начальника 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР.

Монкевич Борис, фото 1921 року (Монкевич Б. Похід Болбочана на Крим. — Нью-Йорк. — 1956)

Після ліквідації таборів інтернованих вояків Армії УНР жив на еміграції у Варшаві.

Після Другої світової війни емігрував до Канади. Автор кількох праць з історії запорізьких частин та досі неопублікованих спогадів. У Канаді був довголітнім членом Ради гетьманського руху. Помер та похований у Монреалі.

Монкевич Б. Слідами новітніх запорожців. Похід Болбочана на Крим. — Львів. — 1928; Монкевич Б. Чорні Запорожці. — Львів. — 1929; Монкевич Б. Слідами запорожців//Табор. — Варшава. — 1927. — Ч. 5; 1928. — Ч. 7; Монкевич Б. З останніх днів боротьби//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1932. — Ч. 6. — С. 4–7; Монкевич Б. Нічний наступ Чорних Запорожців на с. Багринівці//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1933. — С. 14–16; Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег. — 1986. — С. 445; ЦДАВОУ. — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 100. — С. 2.

МОНЧИНСЬКИЙ Василь Кирилович

(?—?) — командир полку Дієвої армії УНР.

Станом на 01.01.1910 р. — штабс-капітан 53-го піхотного Волинського полку (Кишинів). Останнє звання у російській армії — полковник.

У 1918 р. служив в Армії Української Держави — помічник командира 34-го пішого Лубенського полісу, з грудня 1918 р. — командир цього полісу. З лютого 1919 р. — командир кадрів 28-го пішого Стародубського полку у складі Запорізького корпусу Дієвої армії УНР У червні 1919 р. на чолі 28-го Стародубського полку ввійшов до складу Корпусу Січових стрільців Дієвої армії УНР. З кінця травня до початку липня 1919 р командував 5-м пішим полісом Січових стрільців, що був створений з 28-го Стародубського та колишнього 5-го радянського стрілецького полісу, який перейшов на бік Дієвої армії УНР. На початку липня 5-й Січовий поліс Дієвої арллії УНР було розділено на два: 5-й (з колишніх радянців) та 28-й Стародубський. Залишався колландиром стародубців аж до саморозпуску Корпусу Січових стрільців 06.12.1919 р. Подальша доля невідома.

Золоті Ворота. Історія Січових стрільців. — Київ. — 1992; Самутин П. Організація українського війська за часів Української Держави у 1918//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1965. - № 5. — С. 12–15.

МОРОЗЕВИЧ Іван Антонович

(17.01.1888—02.1920?) — начальник штабу дивізії Дієвої армії УНР.

Народився у м. Симбірськ. Походив з родини польських засланців — вихідців з України. Закінчив Бєльську чоловічу гімназію, Одеське піхотне юнкерське училище, служив у 123-му піхотному Козловському полку (Курськ), у складі якого брав участь у Першій світовій війні. У 1917 р. закінчив один курс Академії Генерального штабу. Згодом — старший ад'ютант штабу 38-го армійського корпусу. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

З 19.11.1918 р. та у лютому — березні 1919 р. — начальник штабу 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: начальник штабу Збірної Волинської дивізії. Під час походу був залишений хворим на тиф в одному з сіл. Подальша доля невідома.