Історія української літератури. Том 1

А в того коня срібні копита,

А в того коня шовковий хвостик,

А в того коня кілова грива —

Кілова грива коня покрила.

Срібні копита камінь лупають,

Срібло-золото розсипають,

Шовковий хвостик слід замітає.

— Ой, каже, коню, продам я тебе!

— Як мене продаш, здогадаєшся:

Я тебе виніс з трьох-дев’ять земель!

В поле виїжджав, з конем розмовляв:

— Ти, коню сивий, будь ми щасливий!

Будь ми щасливий на три дороги,

На три дороги та у три землі!

(Збірка Вагилевича, Гн., 107 — 111),

Він іде на чудесного звіря — «чорного тура — грубого звіря», «дике звіриня — дикого вепра», оленя з сімдесятьма рогами або «люту змію». Звір вбивається або випрошується, обіцяючи різні послуги (особливо при сватанні):

Коня сідлає, думку гадає:

Коню мій сивий, будь ми щасливий!

Поїдемо ж ми в чистеє поле,

В чистеє поле, під темний лісок,