Історія української літератури. Том 1

За чорним туром, за грубим звірем.

Та як подибав чорного тура,

Чорного тура, грубого звіря,

І сніпок стрілів не долітає,

І тугий лучок не достріляє,

Та й сивий коник із ніг спадає,

[вар.: Гордий молодець з страху вмліває},

А чорний турець д нему промовляє:

Гордий молодче, не бійсь ти мене,

Поїдеш же ти в неділю рано,

Тогди ж ти мене та постріляєш,

Яснов шабельков та й порубаєш,

А за славоньку панну дістанеш.

Ой шумить-гудить зелен діброва,

Ой має ж вона чого гудіти —

Бо вна зачула дике звіриня,

Дике звіриня — дикого вепра.

Ой за ним слідить стрілець-молодець,

Подибаються а з диким вепром:

— Ой вепре, вепре, що в тя за зброя.