Історія української літератури. Том 1

А ще раніше [такий-то] встав,

Лучком забрязчав — братів пробуджав 1:

— Браття, вставайте, коні сідлайте,

Та поїдемо в чистеє поле

На погуляння, на розглядання,

Та найдемо, браття, куну в дереві,

Куну в дереві, дівку в теремі —

Вам буде, браття, кунка на шубу,

А мені буде панна до шлюбу 2.

Як ілюстраціїї первісної дружинної рівності можна виказати різні-фрагменти — напр., таку похвалу серед дружини:

Хвалиться стрілов перед дружинов:

Нема в дружини такої стріли... (Гол., III, с. 52).

Супроти всього сього звертаю увагу ще на колядку про дівчину-перевізничку, де виступає та ж ватага сімсот молодців з тими ж матрімоніальними замірами, але, так би сказати, анонімна, егалітарна, без якогось пана, котрому вона вислужується:

Ой приходять д ній сімсот молодців,

Сімсот молодців — самих вибранців,

Самих вибранців — ой русовичів 3.

1 Мені пригадується з пам’яті варіант: Дружину скликав.

2 Потебня, ч. 21 і 24; Гнатюк, ч. 28.

3 Чубин., 316; Kolberg Pokucie, І, с. 102; Гнатюк, ч. 290; Потебня, ч. 34. Цікавий, бо, може, й не припадковий варіант Чубин., 317: сімсот молодців да все запорожці. Бо запорожці се ж «молодці». Так само Гн., II, 17:

Їхав N. N. ч(е)рез густий пісок,