Розділ 2. «ЗЕЛЕНІ ЧОЛОВІЧКИ»

Є фактом те, що російські літаки вторглися в український повітряний простір. Є також фактом те, що незалежні журналісти продовжують повідомляти, що немає ніяких підтверджень насильства щодо росіян або проросійських груп населення.

Центральне питання полягає в тому, чи представляє недавня зміна уряду в Україні загрозу російським законним інтересам в такому сенсі й до такої міри, які могли б виправдати військове втручання в Україні, захоплення цивільних об’єктів і пред’явлення військових ультиматумів частинам українських Збройних Сил. Відповідь на ці питання, звичайно ж, негативна.

Друге питання полягає в тому, чи існує загроза для населення Криму або інших регіонів східної частини України у зв’язку з приходом нового уряду. Немає жодних підтверджень цьому. Військова акція не може бути виправдана погрозами, що не були висловлені і які не здійснюються.

Сполучені Штати категорично відкидають думку, що новий уряд України — це „уряд переможців“. Сполучені Штати упевнено і з гордістю підтримуватимуть громадян України в той час, коли ті вибирають свою долю, свій уряд, своє майбутнє.

Як я вже казала на попередньому засіданні, дії Росії говорять набагато голосніше, ніж її слова. Те, що відбувається сьогодні, не є місією захисту прав людини і не є узгодженою інтервенцією. Те, що відбувається сьогодні, є небезпечною військовою інтервенцією в Україні. Це акт агресії».

Представники країн — учасниць Ради Безпеки ООН дійшли згоди, що дії Росії порушили ряд міжнародних домовленостей: Будапештський меморандум, Гельсінкську угоду, Договір про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною й Росією 1997 року.

У відповідь на слова українського постпреда в ООН Юрія Сергєєва про те, що військова присутність РФ в Криму несанкціоновано збільшилася до 16 тисяч осіб, Чуркін зухвало відповів: «Ми можемо й до 25 тисяч сконцентрувати».

Цього дня також сталася трагічна подія, подробиці якої стануть відомі лише 15 березня. Тоді загинула перша жертва цієї неоголошеної війни. Саме 3 березня о 7:30 цей героїчний чоловік Решат Аметов, кримський татарин, вийшов зі свого дому, щоби записатися добровольцем до лав українських Збройних Сил. Є інформація, що з військкомату Сімферополя його змусили піти, адже ці установи вже контролювала «самооборона» Аксьонова. Дружина намагалася додзвонитися Решату о 12-й годині сама, однак мобільний телефон чоловіка був вимкнений.

Пізніше з’ясувалося, що Аметов брав участь у мирному протесті проти дій «зелених чоловічків» на площі Леніна напроти Радміну. Журналісти телеканалу Лїй записали відео, на якому видно, що Решата викрали під час його одиночного пікету. Протягом усього запису він незворушно стоїть на одному місці. На інших відео люди в камуфляжі після невеликої сутички хапають його і насильно ведуть до машини.

28 лютого, за три дні до викрадення, Решат повідомив у Facebook про намір публічно висловити свій протест. Ось цей запис із його сторінки.

15 березня тіло Решата зі слідами тортур виявили в селі Земляничне Білогорського району. За інформацією брата убитого, причиною смерті Решата стало проникаюче колото-різане поранення ножем в око (за іншою версією, це було кульове поранення). На момент смерті Решату Аметову було 39 років. У нього залишилися троє неповнолітніх дітей, молодшому з яких було лише 2,5 року. Заяву від рідних у самопроголошену прокуратуру Криму прийняли лише 2 квітня. За свідченням кримських активістів, російські слідчі за відео відразу встановили причетних до викрадення Аметова людей, «самооборонівців» Аксьонова. Проте жоден з убивць так і не був покараний.

3 березня почалося поганими новинами з Балаклави та Бельбека й завершилося важким засіданням Радбезу ООН із гострими словесними дуелями Юрія Сергеєва, Саманти Пауер та Віталія Чуркіна. Але попри параліч і неадекватність українського Міністерства оборони, українські солдати та офіцери в Криму не здавалися й продовжували чинити опір агресорові. Російська пропагандистська машина вигадувала все більш і більш спотворені й збочені новини, аби обґрунтувати свої злочинні дії в Криму. Проте така політика дуже швидко привела режим Владіміра Путіна до зовнішньополітичної ізоляції. Це був глухий кут, вибратися з якого Кремлю не вдасться протягом кількох наступних років.

4 березня. ГЕРОЇЧНЕ ЗВІЛЬНЕННЯ БЕЛЬБЕКА Й ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ ПУТІНА 

Наступний після екстреного третього засідання Ради Безпеки ООН по Україні день приніс кілька важливих новин. Одразу вночі на сайті НАТО з’явилося повідомлення: «Північноатлантична рада, що включає послів усіх 28 країн — членів НАТО, збереться у вівторок, 4 березня, за ініціативою Польщі, яка ґрунтується на статті 4 Вашингтонського угоди. Події в Україні й навколо неї становлять загрозу для сусідніх держав — членів Альянсу»285.

Цієї ж ночі в. о. міністра оборони Ігор Тенюх заявив, що Росія знову збільшила контингент своїх військових на території України, що грубо порушує всі двосторонні та міжнародні домовленості. «Близько 5500 військ спецпризначення передислоковані з Російської Федерації на територію України. За рахунок цього чисельність російських військових збільшена до 16 тисяч».

Основу так званих «зелених чоловічків» якраз і складали війська спеціального призначення або спецназу ГРУ МО РФ та ССО МО РФ. Загальна чисельність цих підрозділів у складі російського Міністерства оборони є державною таємницею, адже Росія — без перебільшення — є країною спецназу! І сам спецназ є різним. Є спецназ ГРУ ГШ, є спецназ ВДВ, є спецназ ВМФ. Не кажучи про спецназ ФСБ, спецназ Прикордонної служби ФСБ і навіть спецназ Служби зовнішньої розвідки Росії. Є також спецназ Внутрішніх військ МВС РФ, і в поліції теж є свій спецназ. А ще є свій спецназ у Федеральної служби виконання покарань. І у Федеральної служби з контролю за обігом наркотиків. І, ви будете здивовані, у Міністерства з надзвичайних ситуацій Росії теж є свій спецназ!

Проте у випадку з Кримом нас все-таки цікавить спецназ ГРУ. Найбільш авторитетні експерти вважають, що на момент окупації Криму загальна чисельність військового спецназу становила понад 25 тисяч осіб.

Таким чином, перші ударні загони російських ГРУшників, які складали приблизно 20% їхньої загальної чисельності, були передислоковані до Криму. При цьому загальна чисельність українських військ, яка на момент агресії складала близько 20 тисяч осіб, не повинна вводити в оману, адже ці війська ніяк не могли протистояти озброєним до зубів і вишколеним російським спецназівцям ГРУ та ССО.

У коментарі для книги заступник командира батальйону керченських морпіхів майор Олексій Нікіфоров розповів, що тоді відбувалося в його батальйоні: «У Керчі, де я служив, майже не було тих, хто сприймав київські події й радів цьому. Усі думали, що Київ спалюють, нищать, що там фашисти, бунтівники. <…> У мене в частині жоден командир підрозділу не вийшов в Україну. І так — по всьому Криму. Тобто ті люди, які були матеріально відповідальні — за людей, за техніку, — побоялися. Плюс — зіграла свою роль масована пропаганда з того боку. З усіх боків тиснули: тільки ви підете в Україну, на вас тут же наручники надінуть, у тюрму посадять, бо де ваша техніка, де ваша зброя? Тобто ніяких гарантій від України вони не отримали, зате отримали від Росії».

О 8:09 ранку російське інформагентство РБК процитувало заяву прес-секретаря президента РФ Дмітрія Пєскова, про те, що Владімір Путін віддав наказ військам, які брали участь у військових навчаннях, зокрема й у Криму, повертатися в місця постійної дислокації286.