Розділ 1. НАБЛИЖЕННЯ БУРІ

За словами міністра оборони Сєргєя Шойгу, «перевірку передбачається провести в період з 26 лютого по 3 березня у два етапи. Начальнику Генерального штабу на першому етапі, з 26 по 27 лютого, привести війська, що залучаються до раптової перевірки, у вищі ступені бойової готовності та здійснити їхнє розгортання на загальновійськових і морських полігонах». На другому етапі, з 28 лютого по 3 березня, начальнику Генштабу доручено провести «оперативно-тактичне навчання з 6-ю й 20-ю арміями Західного військового округу, 2-ю армією Центрального військового округу, командуванням ВДВ»16. За словами Шойгу, до раптової перевірки було залучено понад 150 тисяч військовослужбовців різних видів і родів військ, 90 літаків, понад 120 вертольотів, до 880 танків, понад 1200 одиниць військової техніки, до 80 кораблів і суден.

Разом із тим Шойгу божився, що раптові навчання жодним чином не пов’язані з подіями в Україні: «Перевірка, загалом кажучи, ніяк не пов’язана з подіями в Україні»17. Запам’ятайте ці слова, російські очільники будуть постійно так брехати в оцінці подій, які стосувались Криму та України.

Як повідомляє сайт ruposters.ru, уже о 7:20 «великий десантний корабель (ВДК) Балтійського флоту РФ пр. 775 „Калининград“, бортовий номер 102, який належить 71-й бригаді десантних кораблів БФ МВФ РФ, пройшов протоку Босфор (Туреччина) у напрямку Чорного моря. Відразу ж за ним слідував великий десантний корабель БФ МВФ РФ пр. 775 „Минск“, бортовий номер 127 із невеликим інтервалом у 20 хвилин, о 7:40. Цей корабель також належить 71-й бригаді десантних кораблів БФ МВФ РФ. Це достовірна інформація, отримана з турецьких камер відеоспостереження, розташованих уздовж берегової лінії протоки Босфор»18.

У цей день керівник фракції «Справедливая Россия» у Держдумі РФ Сєргєй Міронов зробив відверто «дивну» заяву, що явно свідчила про спланованість подій у Криму: «Усім громадянам України, які бажають стати громадянами Росії, ми повинні дати можливість у спрощеній формі протягом шести місяців стати громадянами Росії»19.

Позицію Путіна та його подальші кроки можна простежити, уважно слухаючи його «спікерів» — наприклад, одіозну ЛДПР на чолі з не менш одіозним Жиріновскім чи «піхотинця»20 Путіна — Рамзана Кадирова.

Того дня ЛДПР разом із партією «Родіна» заявили про відправлення в Крим «братнього десанту» та оголосили про набір добровольців, які ближчим часом можуть бути відправлені в Україну для захисту російськомовного населення й підтримки легітимної влади. «Два депутати фракції ЛДПР сьогодні виїхали в Крим і Харків, щоби на місці оцінити ситуацію, зустрітися з представниками діючої легітимної влади, обговорити з ними необхідність подібного „десанту“»21, — повідомляє сайт ridus.ru.

Глава Чеченської Республіки Рамзан Кадиров написав у Twitter, що готовий їхати до Криму: «Їдемо з Просвірніним на „поїзді дружби“ підтримувати росіян у Криму»22.

Російська влада діяла доволі активно в цей день, при міжнародному комітеті Ради Федерації була створена Комісія з моніторингу ситуації в Україні.

Тоді ж, 26 лютого, сталася сутичка проукраїнських і проросійських груп кримчан під стінами Верховної Ради Криму та було зірвано екстрену сесію цього парламенту щодо обговорення політичної ситуації в регіоні.

Олександр Янковський згадує події цього дня: «А потім було 26 лютого. І був великий мітинг перед будівлею Верховної Ради АР Крим. Тисячі кримчан, які вийшли на площу, щоби не дати депутатам проголосувати за сепаратистські постанови. Там було багато кримських татар, але були й українці і росіяни — усі, хто підтримував європейський шлях розвитку України».

Серед проукраїнських груп були кримські татари (за даними ТСН23 та «Дзеркала тижня»24, їх було близько 10 тисяч, iPress.ua25 повідомив про 13 тисяч), ультрас «Таврії», активісти «Євромайдан-Крим». З іншого боку будівлі ВРК зібралися кілька сотень російських націоналістів під триколорами (ТСН26), після чого до них підвезли ще кілька автобусів «тітушок». Зі слів Джемілєва: «Сьогодні до Верховної Ради АР Крим прибуло близько 3 тисяч проросійськи налаштованих жителів Криму, зокрема козаків, молодчиків і 5 автобусів тренованих хлопців із Севастополя»27.

О 8-й годині група проросійських мітингарів заблокувала вхід до будівлі ВРК та вивісила над нею російський триколор. За даними порталу lb.ua, вони вимагали «повернути Конституцію Криму 1992 року, за якою півострів був практично незалежною державою; попросити Росію про допомогу кримчанам; оголосити референдум про український або російський статус Криму»28.

О 8:36 прес-секретар Меджлісу Лейла Муслімова повідомила «Комментарии»29, що 26 лютого об 11-й годині кримські татари проведуть свій мітинг під стінами ВРК. За її словами, таке рішення прийняте 25 лютого на засіданні Меджлісу кримськотатарського народу.

Кримський тележурналіст Осман Пашаєв так пригадує буремне 26 лютого: «Збираються кримські татари з одного боку, з іншого — з Краснодарського краю звозять козаків. Аксьонову вдалося зібрати мітинг у Сімферополі. АТR дає пряму трансляцію — весь світ дивиться, що там відбувається. Усі чекають, що ось зараз проллється кров, і відразу ж введуть російські війська. Але того дня Чубаров і Аксьонов потиснули один одному руки, закликали людей розійтися.

І в той момент здалося: ну от, все обійшлося, усе добре. Це відчуття було до ранку. Тому що вранці ми всі дізналися, що невідомими озброєними людьми захоплена Верховна Рада Криму й Радмін».

Лейла Муслімова також закликала кримських татар спокійно реагувати на всі провокації проросійських активістів, аби не дати їм можливості принести смуту до півострова.

Кримський блоґер Ліза Богуцька так згадує мітинг під ВР АРК: «26 лютого я вийшла з кримськими татарами на мітинг. І я тоді зрозуміла, що коїться щось дуже серйозне. Тому що вийшло дуже багато татар. Вийшли наші хлопці з Євромайдану. Але їх був мізер. Зізнаюся: у мене теж була легка ейфорія — ось, зараз вони побачать, як нас багато, і все закінчиться. Але потім під’їхали севастопольські автобуси, і з них почали виходити „нові російські севастопольці“. Але був хороший знак: у першого, хто йшов із російським прапором, він зачепився за дерево й зірвався із флагштока. А потім упав на землю. І я голосно крикнула: „Росія впала!“. Мені здавалося, що зараз усе й закінчиться. Хоча внутрішня напруженість була дуже висока. Пам’ятаю жінок — кримських татарок, які вплутувалися в цю юрбу, їх виштовхували, вони поправляли зачіски, і знову — в бій. Я зрозуміла, що кримські татарки стоятимуть на смерть, аби відстояти свій дім. Занадто довго вони поверталися на свою землю і відчували, що не готові з нею розлучатися».

Об 11-й годині розпочався мітинг: з одного боку — кримські татари, ультрас «Таврії», євромайданівці, які скандували «Банду геть!», «Аллаху акбар!», «Крым — не Россия!», з другого — нечисленна групка проросійських активістів, так званий мітинг «Русского единства».

Олег Комуняр, голова ГО «Клуб уболівальників Таврія» був у самому епіцентрі подій: «Про мітинг під Верховною Радою Криму важко було не дізнатися. Тим більше що проросійськи налаштовані сили анонсували його за кілька днів. На цю акцію зібралося кілька десятків ультрас. Можливо, більше. Але я б не сказав, що ці хлопці себе проявили якось по-особливому. Мабуть, так само, як й інші учасники акції. В основному там активність проявляли представники кримськотатарського народу. Звичайно, не обійшлося без конфліктів. Коли наші хлопці прийшли під Верховну Раду з червоно-чорним прапором, це викликало обурення серед кримськотатарських активістів. Вони нас обізвали провокаторами й наполегливо попросили прибрати стяг».

Нардеп, а пізніше заступник глави Адміністрації Президента Андрій Сенченко згадує мітинг 26 лютого: «У мене був певний мандат на проведення розмов. Я ж спеціально прилітав на той проблемний мітинг 26 лютого. Я спочатку зустрівся з Могильовим, який підтвердив, що він виконає будь-які команди Києва, у тому числі написати заяву. Тільки, сказав, узгодьте там усе. Після цього я зустрічався з особовим складом кримського „Беркута“ протягом двох годин. Намагався їх до тями привести. Потім розмовляв з особовим складом територіального командування Внутрішніх військ. Вірніше, із самим командуванням: там одних полковників був повний зал. Ще з представником Президента України в Криму. Після цього — з Константиновим. Він був у дикому стані: руки тремтять, погляд божевільний. Навколо його кабінету вже було достатньо молодих людей тридцяти — сорока років, явно „спецслужбівської“ зовнішності. Змістовної розмови з Константиновим не вийшло. Також я намагався виступити, коли вони спробували зібрати сесію. У них не було кворуму, я зайшов до зали, попросив слова. Почалися викрутаси з боку Константинова, але я вийшов і виступив без включеного мікрофону. І попередив їх про наслідки їхніх фокусів».