Розділ 1. НАБЛИЖЕННЯ БУРІ

Як бачимо, 23 лютого стало «тестовим» днем на початку так званої Кримської весни. Переконавшись у пасивності місцевої адміністрації та силових структур, сепаратисти й Кремль вирішили вийти за межі Севастополя, поширивши свої дії на весь півострів.

24 лютого. БЛОКАДА СЕВАСТОПОЛЯ

За свідченням проукраїнських активістів, цього дня неідентифіковані БТР [очевидно, вони належали ЧФ РФ. — Прим. ред.] повністю перекрили всі в’їзди-виїзди до Севастополя.

Там уже з’явилися протитанкові «їжаки»5, у місті почали формуватися загони «самооборони». Голова МВС Арсен Аваков прокоментував це так: «Я не можу говорити, бо це компетенція СБУ. Однак учора я також займався цим. І нам вдалося зупинити певні негативні дії у Криму»6.

Голова Ради міністрів автономії Анатолій Могильов виступив із заявою щодо закликів активістів проросійського мітингу в Севастополі 23 лютого зняти його з посади: «Я категорично не згоден із тим, що, як то кажуть, треба б Могильову піти. Корабель одержав пробоїну, капітан в єдину шлюпку сів, віддав честь, утер сльозу й пішов із цього корабля! Я таким капітаном бути не хочу»7.

Анатолій Могильов був одним із керівників так званої «македонської команди». Фактично він стояв за розробкою всіх злочинних схем за часів панування на півострові Партії регіонів. На місцевих виборах 2010 року всі кандидати до Верховної Ради АРК, усі кандидати на міські голови, усі списки в міські ради погоджувалися безпосередньо за участю прем’єра Криму Василя Джарти та його першого заступника Павла Бурлакова.

Багато людей уважали, що свого максимуму використання адмінресурсу досягло на території Донецької та Луганської областей — то це не зовсім правда, точніше, зовсім неправда. Зоною максимального тиску адміністративного ресурсу була саме Автономна Республіка Крим, де опозиційним кандидатам неможливо було діяти взагалі, де їх залякували, зокрема й фізично. Установлення саме цього режиму страху й терору під егідою Партії регіонів відбувалося при безпосередньому керівництві Анатолія Могильова, Василя Джарти та Павла Бурлакова. Могильов зробив усе можливе, щоби висунути на перші ролі місцевого мультимільйонера бізнесмена Володимира Константинова, якого донецькі відверто вважали не дуже розумним, а поза очі називали блазнем.

Справді, у Константинова була репутація не дуже розумної людини, яка змогла побудувати свій бізнес і заробити свої статки здебільшого на родинних зв’язках. Донецькі розглядали його чи не єдиною маніпульованою, суто прохідною фігурою на посаді голови Верховної Ради АРК. За повного засилля «македонців» на всіх щаблях влади — у Радміні, у ВР АРК, місцевих радах — потрібно було створити принаймні ілюзію присутності місцевих на керівних посадах. Вони, зокрема Могильов, розглядали Константинова на ролі «бесполезного идиота», що нічим не може загрожувати гегемонії «македонських». Багато хто з них відверто глузували з метросексуальної зовнішності Константинова, називаючи його «напомадженою особою з вибіленими зубами».

Ось як про Володимира Константинова відгукується Андрій Щекун: «Що стосується Константинова, то це відома особа, яку породила українська корупційна система ще за часів Кучми. До того як він став очільником Верховної Ради Криму, він очолював найвідомішу будівельну компанію „Консоль“, яка, до речі, й будувала єдину україномовну гімназію в Сімферополі. Чим вона відома? Корупційними схемами, „відкатами“, практично всі державні тендери в Криму надавалися цій компанії. І останні роки діяльність цієї компанії супроводжувалася конфліктами з людьми, що вкладали кошти, та величезними сумами боргів перед кредиторами. Уже на той час Константинов розумів: тільки-но буде зміна політичного режиму — і по ньому заплаче тюрма. Це розуміли й знали і російські спецслужби, які, напевне, уже давно взяли його під контроль, пообіцявши, звісно, закрити всі його проблемні місця».

Своєю чергою, відомий український режисер Ахтем Сеїтаблаєв так описує спікера Константинова:

«Константинов — справжнісінький бандит, який має сидіти в тюрмі. Усі знають його фірму „Консоль“, яка займалася будівництвом у найбільш ласих куточках Криму, зокрема й заповідних. Можна лише уявити, якими методами він домагався дозволу на будівництво. Але в нього на підприємствах люди не затримувалися надовго. Проте затримувалися зарплати. І він чудово розумів, що це переформатування України як держави йому світить щонайменше судовим розглядом. Він просто кидав своїх партнерів на гроші».

Могильов повівся цілком звично. Формально відсторонившись від дій сепаратистських угруповань, він, тим не менш, не зробив нічого, щоби завадити процедурі свого нелегітимного відсторонення та призначення, знову ж таки — нелегітимного, на посаду голови Ради міністрів Криму Сергія Аксьонова, якого Могильов, міліціонер зі стажем, дуже добре знав за кримінальним минулим — як члена угруповання «Сейлем» (назва запозичена в популярних у 1990-х роках сигарет Salem). Колишній керівник управління МВС України в АРК, а згодом міністр внутрішніх справ — він не міг не мати повного досьє на Аксьонова і на «Сейлем».

Про партнера Константинова Сергія Аксьонова добре розповідає кримськотатарська активістка, засновниця «Крим-SOS» Таміла Ташева: «Про Аксьонова було відомо, що він „Гоблін“. У свій час він загравав із кримськими татарами, ходив на наші заходи. До речі, є відео, де він заявляє, що Крим — з Україною, що ніхто нас не роз’єднає. Чому Кремль на нього поставив — бо це людина, яку легко підкупити. І я впевнена: Аксьонов стане таким же відпрацьованим матеріалом. За нашими даними, сім’я Аксьонова зараз вивезена з Криму».

Слова Ташевої підтверджує не хто інший, як… сам Сергій Аксьонов. У 2012 році в ефірі кримськотатарського каналу ATR, відповідаючи на питання Лілі Буджурової «Ваші попередники на ниві російської ідеї були не проти входження до складу Росії. Як ви до неї ставитеся?», майбутній кримський «прем’єр» відповів: «Я гадаю, час для цього процесу вже минув. Сьогодні ми живемо в Україні, у мене український паспорт, українське громадянство. Тому обговорювати всі проблеми [між Україною та Російською Федерацією. — Прим. ред.] потрібно в дружніх, братніх відносинах».

Повертаючись до попередника Аксьонова, Анатолія Могильова, варто згадати, що українські й закордонні медіа повідомляли про його особливу роль у розпалюванні сепаратистського вогнища на іншому кінці України, у місті, яке стало відомим на весь світ навесні 2014 року — у Слов’янську Донецької області, уродженцем і почесним громадянином якого він був.

До моменту, поки ці чутки щодо Анатолія Могильова не будуть розвіяні, підозра в спонсорстві й підтримці тероризму, захопленні цього міста російськими найманцями та сепаратистами тяжітиме над ним. Зрештою, більшість керівників «народної мерії» Слов’янська, за винятком приїжджих росіян, були його безпосередніми висуванцями та протеже. Роль Могильова в російській окупації Криму ще потребує окремого дослідження, хоч сам він свою причетність до співучасті в анексії півострова неодноразово заперечував.

25 лютого. «СПЕЦНАЗ» У ЯЛТІ ТА ПРИЛІТ ДЕПУТАТІВ ДЕРЖДУМИ

Тодішній лідер фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк, що вже за два дні буде призначений прем’єр-міністром України, виступаючи у Верховній Раді, заявив, що Україна не терпітиме жодних «спроб сепаратизму», і звернувся до будапештських гарантів України, аби ті вжили необхідних заходів на виконання однойменного меморандуму 1994 року: «Звертаємося до всіх країн — учасниць Будапештського меморандуму, у тому числі до Росії, пам’ятати про гарантії територіальної безпеки, які були надані країні. <…> В Україні не потерплять спроб сепаратизму й тиску на Україну»8.

Експерт Atlantic Council (США) Аліна Полякова так коментує слова Яценюка: «Західні союзники не виконали обов’язків, передбачених Будапештським меморандумом. Це зрозуміло. Суверенітет України як державна гарантія похитнувся, і Захід мало що зробив, аби запобігти цьому. Проблема цього договору полягала в тому, що в ньому не було чітко окреслених дій, до яких би вдалися сторони у випадку, якби суверенітет України похитнувся, адже цей договір мав служити як запобіжний захід. Український уряд очікував захисту та військової допомоги, але тоді західні союзники не вбачали необхідності в дотриманні умов договору».

О 17:00 цього дня, як стверджує блоґер Сергій Псарьов, до Ялти заїхали дві військові машини «Урал» із російськими військовими та зброєю. На своєму каналі в YouTube він опублікував відповідне відео9, де на мітках 1:11 і 1:45 можна чітко побачити автомат у військовослужбовця. Псарьов запитав охоронця санаторію, чому приїхали російські військові — той сказав, що не знає. Після цього на криках російською мовою «Убрали камеру!» в бік журналіста зйомка різко обривається.