Розділ «3.2. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ»

◊ третій ринок охоплює торгівлю зареєстрованими на біржі цінними паперами за межами самої біржі;

◊ четвертий ринок - це електронні системи торгівлі великими пакетами цінних паперів безпосередньо між інституційними інвесторами. Найвідоміші системи четвертого ринку - InstiNet, POSIT, Crossing Network.

Первинний ринок - це місце первинної пропозиції акцій, емітованих (тобто випущених) компанією. Деякі емітенти спілкуються з покупцями безпосередньо, проте переважна більшість користується послугами інвестиційних посередників, роль яких виконують, зазвичай, брокерські фірми, рідше - банки.

Первинна пропозиція буває двох видів:

1. Приватне розміщення. В цьому випадку пакет акцій продається одному-двом інституційним інвесторам (наприклад, інвестиційному банку). Особливістю приватного розміщення є закритий характер операції. Ніяких вимог з розкриття фінансової документації не висувається. Проте приватне розміщення є неліквідною інвестицією, оскільки покупець пакету акцій не має права перепродувати цінні напери протягом двох років з моменту операції.

2. Публічне розміщення (public offering) або IPO (initial public offering) - це випуск компанією своїх акції чи інших цінних паперів на ринок з метою продажу широкому колу інвесторів. Головною метою ІРО є збільшення капіталу компанії. У світовій практиці первинне публічне розміщення зазвичай здійснюється "молодими" компаніями, які прагнуть отримати кошти для розширення власного бізнесу. Проте досить часто великі компанії розміщують власні цінні папери з метою стати компаніями, які публічно продаються на біржі.

На цьому первинний ринок цінних паперів закінчується і настає ринок вторинний.

Вторинний ринок призначений для забезпечення максимальної ліквідності цінних паперів, а також для регулювання торгівлі ними. Вторинний ринок буває біржовим і позабіржовим. Торгівля цінними паперами на біржовому вторинному ринку відбувається на фондових біржах.

На вторинному ринку обертаються цінні папери, які вже реалізовані на первинному, тобто тут продаються та купуються раніше випущені цінні папери, відбувається зміна їх власників. З точки зору організації, вторинний ринок поділяється на позабіржовий (вуличний) та біржовий. Термін "вуличний ринок" (торгівля з прилавку) зберігається з тих далеких часів, коли лондонські брокери укладали угоди просто на вулиці чи у кафе. Позабіржовий ринок ще називають децентралізованим, на відміну від біржового централізованого.

Біржовий ринок пов'язують з поняттям фондової біржі як особливо організованого, зазвичай, вторинного ринку цінних паперів, що сприяє підвищенню мобільності капіталу і виявленню реальних ринкових цін активів. Історично позабіржовий ринок передує біржовому.

Позабіржовий ринок охоплює ринок операцій із цінними паперами поза біржею: первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, що не бажають потрапити на біржу.

Крім зазначених вище сегментів, ринок цінних паперів можна класифікувати за такими ознаками:

È за категоріями емітентів: ринок корпоративних цінних паперів; ринок державних цінних паперів: ринок муніципальних цінних паперів тощо;

È за рівнем розвитку інституційного середовища: розвинуті ринки та ринки, що розвиваються;

È за рівнем організації торгівлі активами: організований і неорганізований;

È за формою організації торгівлі активами (вторинний): біржовий і позабіржовий;

È за термінами випуску, ринок безтермінових цінних паперів; ринок термінових цінних паперів із встановленим терміном обертання та без встановленого терміну обертання тощо;

È за територією розповсюдження, міжнародний, національний, міжнаціональний, регіональний;

È за видами (категоріями) цінних паперів: ринок акцій (у тому числі за їх видами); ринок ОВДП, ринок іпотечних цінних паперів, ринок похідних цінних паперів та ін.);

È за принципом повернення фінансових активів, що підлягають поверненню: ринок боргових зобов'язань та ринок інструментів власності;