Розділ «2.2. Упровадження фінансово-економічних інформаційних систем у фінансово-кредитних установах»

На основі вищевикладеного можна сформулювати поняття "автоматизована банківська система" таким чином:

Автоматизована банківська система (АБС) — це форма організаційного управління банком на базі основних теоретичних положень кібернетики — науки, що досліджує процеси управління в об'єктах живої і неживої природи, та інформатики — науки про методи і засоби збереження, переробки, передачі інформації на базі широкого використання програмно-технічних засобів і нових інформаційних технологій.

Для будь-якого банку велике значення мають його функціональні й інформаційні зв'язки із зовнішнім середовищем — Центральним банком, закордонними банками, Міністерством фінансів, фондовими біржами, страховими компаніями, клієнтами (юридичними і фізичними особами). Прямий і зворотний інформаційні зв'язки, реалізовані АБС, передбачають процеси збору, передачі, збереження, накопичення й обробки інформації у банку.

Інформаційна модель фінансово-кредитної установи розрахована на внутрішньомашинне й позамашинне інформаційне забезпечення.

Позамашинне забезпечення інформаційних систем створюється всією сукупністю інформації у фінансово-кредитній установі, враховуючи системи показників, методи класифікації та кодування елементів інформації, документів, документообігу інформаційних потоків.

Внутрішньомашинне забезпечення — це відображення даних на машинних носіях у вигляді різноманітних за змістом та за призначенням, спеціальним способом організованих масивів (файлів), баз даних та їх інформаційних зв'язків.

Сучасні системи показників банківської діяльності, тобто здійснення фінансово-кредитних послуг та фінансово-кредитної діяльності, відображають обліково-касовий, кредитний, депозитний, бухгалтерський, нормативний, законодавчий, фондовий, інвестиційний та інші аспекти функціонування банка та інших фінансово-кредитних установ.

Великий діапазон клієнтури зумовлює наявність великої кількості фінансово-кредитних показників — з незручно громіздким найменуванням та складною структурою. Зведення всієї цієї множини показників в єдину цілісну систему сприяє встановленню чітких зв'язків між ними, а їх класифікація та кодування забезпечують зменшення кількості найменувань показників, скорочення часу на пошук інформації, полегшують її обробку.

Класифікацію проводять на основі загальнодержавних, галузевих та локальних класифікаторів.

Загальнодержавні класифікатори застосовуються в межах єдиної системи класифікації та кодування, що діє на території України та СНД. До них належать ЗКПО — загальнодержавні класифікатори підприємств та організацій, ЗКП — загальнодержавні класифікатори промислової та сільськогосподарської продукції, ЗКУД — загальнодержавні класифікатори управлінської документації та ін.

Галузеві класифікатори створюються та діють у межах галузей і являють собою коди цінностей, банкнотів, монет, чеків, акцій, коди валют, банків і т. ін.

Локальні класифікатори діють у межах установи. Наприклад, класифікатори банківських рахунків стосуються рахунків балансових, позабалансових, розрахункових, позикових, кореспондентських. Також використовується класифікація номерів реєстраційних, внутрішньобанківських номерів клієнтів, касових рахунків.

Значну частку позамашинного інформаційного забезпечення становить документація. У процесі розробки до документів як до найбільш розповсюджених носіїв первинної та результуючої інформації висуваються певні вимоги, які стосуються їх форми, змісту та порядку заповнення. Єдність вимог сприяє створенню уніфікованої системи документації, а це підвищує ефективність роботи банківської системи. До таких документів належать платіжні доручення, чеки, прибуткові та видаткові ордери, банківські виписки тощо. Уніфіковані форми документів затверджуються Міністерством фінансів України і мають чинність для всієї території України.

Сучасна автоматизована фінансово-кредитна інформаційна система дає можливість одержувати інформацію у вигляді друкованих документів, екранних форм на машинних носіях; вона може бути надана у текстовому, табличному і графічному вигляді.

Для характеристики руху інформації використовується таке поняття, як інформаційні потоки.

Інформаційні потоки в позамашинному інформаційному забезпеченні — це спрямований постійний рух документів від джерел формування інформації до її одержувачів. Для певних характеристик інформаційних потоків відбираються відповідні чисельні ресурси та засоби передачі даних.

В умовах внутрішньомашинного інформаційного забезпечення формується інформаційне середовище для задоволення різних професійних потреб користувачів. Це середовище об'єднує усі види спеціально організованої на машинних носіях інформації для сприймання, передачі та обробки технічними засобами. Інформація подається у вигляді файлів (масивів), баз даних.

Внутрішньомашинне інформаційне середовище повинне відповідати таким вимогам:

- можливість: а) експорту (імпорту) даних у текстовому вигляді та у форматах баз даних, б) обміну даними з електронними таблицями, текстовими редакторами, в) відправлення експортованого документа електронною поштою;

- реалізація в режимі реального масштабу часу, за якого зміни в даних, внесені одним користувачем, відразу є доступними іншим користувачам інформаційної системи;