• обґрунтованість застосування внутрішнім контролером методів контролю;
• своєчасність і повнота здійснюваних внутрішнім контролером з огляду на наявні ризики контрольних заходів і правильність документування виявлених порушень та недоліків;
• своєчасність і обґрунтованість надання за результатами контрольних заходів пропозицій керівництву установи з метою усунення виявлених порушень, забезпечення відшкодування нанесених збитків та удосконалення внутрішнього контролю.
Отже, можна дійти висновку, що впровадження посади внутрішнього контролера має позитивний вплив на діяльність, та на результати його діяльності. Тобто будуть виявлені порушення ще до проведення перевірки відповідними органами, які перевіряють діяльність. Тож будуть мінімізовані фінансові й адміністративні санкції, спрямовані на усунення порушень в обліку.
Окремого дослідження потребує питання уніфікації та модифікації внутрішнього фінансового контролю. Так, сучасний етап історії уніфікації вимог до системи внутрішнього контролю підприємств почався в 1985 році в США, коли за участю п'яти професійних саморегульованих організацій була створена Національна комісія з боротьби з недостовірною фінансовою звітністю, відома за іменем першого її голови С. Джеймса. Результат її роботи був презентований громадськості в 1992 році під назвою "Інтегрована концепція внутрішнього контролю". Стисло цей документ прийнято називати за найменуванням комітету-організатора концепцією COSO, моделлю COSO або просто COSO [200].
Внутрішній контроль, за оцінкою COSO, повинен складається з п'яти взаємопов'язаних компонентів: середовища контролю, оцінки ризику і заходів контролю, моніторингу, збирання й аналізу інформації, її передачі за призначенням. Такий підхід реалізовано у Міжнародних стандартах аудиту (надалі – MCA), які прийняті в якості Національних стандартів аудиту в Україні, правда, дещо зі зміненими назвами компонентів. Тому вважається за доцільне напрями модифікації внутрішнього фінансового контролю (надалі – ВФК) розглядати окремо для кожного компонента внутрішнього контролю.
Компоненти ВФК та відповідні їм напрями модифікації, розмежовані для підприємств державного та недержавного сектору економіки, подані в табл. 7.7.
Таблиця 7.7
Компоненти ВФК та відповідні їм напрями модифікації (узагальнено на основі вивчення джерел [6; 10; 11; 13; 187])
| Компоненти внутрішнього фінансового контролю | Напрями модифікації внутрішнього фінансового контролю | ||
| Відповідно до MCA | Відповідно до Концепції | Для підприємств державного сектору економіки | Для підприємств недержавного сектору економіки |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Середовище контролю | Середовище контролю | Створення єдиного правового поля для розвитку ВФК; створення служб внутрішнього аудиту | Оптимізація функціональних обов'язків суб'єктів ВФК та витрат на їх функціонування |
| інформаційні системи | інформація й інформаційний обмін | Створення єдиної бази даних внутрішнього аудиту | Оптимізація інформаційних потоків |
| Заходи контролю | Контролююча діяльність | Деталізація та уніфікація контрольних процедур | Ініціювання змін у внутрішніх нормативних документах, що регламентують ВФК |
| Моніторинг заходів контролю | Моніторинг | Запровадження щорічного звітування про функціонування внутрішнього контролю | Проведення на основі щоденного моніторингу заходів контролю найбільш ризикованих операцій |
| Процес оцінки ризиків суб'єкта господарювання | Оцінка ризиків | Розроблення методології управління ризиками, яка визначає тип реагування на певні ризики та заходи з управління ними | Запровадження ризик-орієнтованого підходу до виконання робіт із ВФК |
Виходячи з даних, наведених у табл. 7.7, можна зробити висновок, що існує багато напрямів модифікації ВФК відповідно до поточних потреб. Отже постає потреба у визначенні пріоритетів.
Дослідження показало, що пріоритетні напрями модифікації ВФК для підприємств державного сектору економіки визначаються та регламентуються централізовано. Що стосується інших підприємств, то визначення напрямів модифікації ВФК здійснюється їх власниками і/або керівництвом самостійно з урахуванням скоригованої мети діяльності. Тому необхідно визначити, які саме напрями змін можна вважати пріоритетними для підприємств недержавного сектору економіки.
Водночас, як показує аналіз літературних джерел [11; 13; 187], переважна більшість підприємств в умовах фінансової кризи починає оптимізацію своїх витрат передусім із зменшення витрат на персонал. Таким чином, одним із пріоритетних напрямів модифікації внутрішнього фінансового контролю в сучасних кризових умовах господарювання є оптимізація функціональних обов'язків суб'єктів ВФК і витрат на їх функціонування. Адже витрати на персонал, який здійснює внутрішній фінансовий контроль не будуть виключенням.
Іншим пріоритетним напрямом модифікації ВФК слід вважати запровадження ризик-орієнтованого підходу. Концепція ризик-орієнтованого внутрішнього контролю спирається на рівень ризику, прийнятний для підприємства. Перевірка рівня залишкових ризиків проходить постійно і невід'ємно від основної діяльності підприємства. У разі виявлення відхилень від стандартного рівня корекції підлягає саме той бізнес-процес, контроль якого не забезпечив пом'якшення дїі ризику [14].
Отже, вибір пріоритетних напрямів модифікації ВФК через оптимізацію функціональних обов'язків суб'єктів ВФК і витрат на їх функціонування, запровадження ризик-орієнтованого підходу до виконання робіт із ВФК, безумовно, сприятиме підвищенню ефективності внутрішнього фінансового контролю, яка визначається його здатністю бути водночас дієвим і результативним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Реформування фінансового контролю в Україні» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7. Державний внутрішній контроль бюджетних установ в умовах реформування фінансового контролю в Україні“ на сторінці 7. Приємного читання.
