Розділ «ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК»

Комерційні банки утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Відомо, що грошова маса зростає, коли банки надають кредити клієнтам, і зменшується, коли останні повертають кредити. Банк може надавати нові кредити й утворювати додаткові гроші лише тоді, коли у нього є вільні резерви.

Аналогічний ефект емісії грошей буває тоді, коли комерційний банк купує на фондовому ринку державні цінні папери. У цьому разі державні зобов'язання перетворюються у платіжні засоби.

Додаткова емісія грошей можлива через придбання банком іноземної валюти. І навпаки, продаж державних цінних паперів, погашення державного боргу або продаж іноземної валюти означатиме зменшення грошової маси.

Таким чином, банківська система керує пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг у країні. Серед них важливе місце належить таким макроекономічним показникам, як >грошова база, >банківські резерви, >грошово-кредитний мультиплікатор.

Обов'язкові резерви є часткою (нормою у відсотках) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка згідно з чинним законодавством або встановленими нормативними актами має зберігатись у формі касової готівки комерційних банків та інших депозитів у центральному банку.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що встановлення норми і обов'язкових резервів комерційних банків є компетенцією НБУ.

Привертає увагу такий факт: у різних країнах норми обов'язкового резерву за обсягом значно різняться між собою. Це пояснюється неоднозначністю завдань, що вирішуються за допомогою регулювання норми обов'язкового резерву в різних країнах.

Насамперед нормативне визначення обов'язкових резервів має метою забезпечення захисту інтересів клієнтів і надійності комерційних банків, підтримки їх ліквідності. Історії розвитку банківської справи відомі непоодинокі випадки, коли в період паніки на фінансовому ринку вкладники депозитів вдавалися до масових вилучень своїх коштів, що призводило до чисельних банкрутств комерційних банків.

Як протидію цьому 1935 р. у США було запроваджено систему стовідсоткового державного страхування депозитів. З цією метою утворено Федеральну корпорацію зі страхування депозитів, яка страхує банки та їхніх клієнтів від таких ситуацій. Система страхування депозитів існує і в багатьох інших країнах Заходу. Слід враховувати й те, що у разі виникнення нестандартних ситуацій комерційні банки мають можливість отримати додаткову суму готівки в Національному банку. Звідси можна зробити висновок, що функція захисту інтересів клієнтів за допомогою зберігання нормативних резервів не є головною [3].

Важливішою є інша функція розглядуваних резервів. Ідеться про їх використання як провідного важеля регулювання можливостей комерційних банків здійснювати емісію банківських грошей: за допомогою високої норми резерву звужувати таку емісію, низької-стимулювати.

Обов'язкові банківські резерви зосереджуються у двох формах:

а) у формі касової готівки комерційного банку;

б) у формі коштів на резервному рахунку у центральному банку.

Співвідношення між депонованими коштами (вкладами) в Центральному банку і готівкою, що міститься в касах комерційних банків, регулюється встановленими нормативами.

У системі теоретичного аналізу пропозиції грошей важливе місце посідає показник грошової бази, що часто використовується для визначення потенційних можливостей розвитку емісійного процесу та прогнозування динаміки грошової маси. Складовими грошової бази є обов'язкові банківські резерви (касова готівка та депозити у центральному банку), а також готівкові гроші, що перебувають в обігу поза банківською системою.

Елементи, що входять до складу грошової бази (Мп), можна подати у вигляді:

Створення грошової бази, що є основою емісії, здійснюється під впливом багатьох чинників. Основні з них - це:

> збільшення зобов'язань комерційних банків за кредитами, отриманими від центрального банку;

> чисті іноземні активи (збільшення або зменшення сальдо іноземних активів), за умов їх конвертації у національну валюту викликає розширення або звуження грошової бази;

> чисті зобов'язання уряду (зростання фінансових зобов'язань уряду перед центральним банком, що виникають внаслідок фінансування дефіциту бюджету у вигляді облігацій державної позики);