Розділ «ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК»

3.4. Пропозиція грошей

Грошовий ринок, як зазначалося раніше, відображає співвідношення попиту і пропозиції на гроші. Пропозиція грошей за монетарною теорією є альтернативою щодо попиту на гроші. Тобто це дві неподільні і водночас протилежні категорії, два боки одного економічного механізму.

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти у будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

На рівні окремого економічного суб'єкта пропозиція грошей взаємодіє з попитом на гроші як його альтернатива. Якщо фактичний запас грошей окремого індивіда перевищує його попит на гроші, а це можливо за зростання альтернативної вартості зберігання грошей, то цей індивід пропонуватиме частину свого запасу грошей на ринок до продажу. І навпаки, за перевищення попиту над наявним запасом індивід буде купувати їх на ринку чи іншими способами задовольняти попит. Тому на цьому рівні пропозиція і попит постійно чергуються - за зростання рівня процента економічний суб'єкт виступатиме на ринку з пропозицією грошей, а за зниження - з попитом на гроші.

На макроекономічному рівні пропозиція грошей формується дещо по-іншому. Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Ніякі стимулюючі фактори, наприклад зростання процента, не можуть збільшити пропозицію грошей понад цю межу. Якщо ж виникає потреба збільшити пропозицію понад цю межу, що можливо за зростання сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту - як скорочення пропозиції грошей [1].

Емісія грошей здійснюється на двох рівнях. Перший з них -центральний банк, другий - комерційні банки та схожі на них фінансово-кредитні установи.

За умов ринкової економіки центральні банки є юридично незалежними від виконавчих органів влади установами. Головною функцією центральних банків виступає забезпечення усталеності національної грошової одиниці та регулювання і координація діяльності грошово-кредитної сфери.

Сучасний механізм емісії банкнот заснований на кредитуванні банків і збільшенні золотовалютних резервів. Емісія банкнот за кредитування банків забезпечена векселями та іншими банківськими зобов'язаннями; за кредитування держави - державними довгостроковими зобов'язаннями; а за купівлі золота та іноземної валюти - відповідно золотом та іноземною валютою.

Іншими словами, банкнотну емісію забезпечують активи центрального банку. Обсяги пасивної операції центрального банку "емісія банкнот" залежать від його активних операцій - позик банкам, скарбниці (Міністерству фінансів), купівлі іноземної валюти і золота. У цьому сенсі можна сказати, що названі активні операції центрального банку є первинними щодо пасивних.

Але це не означає, що кожна позика центрального банку кредитній системі або державі пов'язана з новим випуском банкнот. Такі кредити можуть зараховуватись на рахунки комерційних банків та до скарбниці, можуть відкриватися у центральному банку, і у цьому разі емісія центрального банку буде депозитною, а не банкнотною.

Отже, як зазначалось вище, випуск банкнот в обіг є монопольним правом центральних банків, а емісія провадиться на кредитних засадах. Але пропозиція грошей не обмежується лише банкнотною емісією, тому що у багатьох країнах зберігаються платіжні засоби скарбниць - монети та певна кількість паперових грошей (скарбничих білетів).

У колишньому СРСР скарбничі білети (один, три, п'ять карбованців) випускались безпосередньо для фінансування дефіциту бюджету. Таким методом фінансування бюджетного дефіциту користувалися в Україні до липня 1993 року, коли Міністерство фінансів впровадило систему касового обслуговування державного бюджету у межах надходжень і перейшло на кредитне обслуговування його дефіциту.

У країнах Заходу обслуговування бюджетного дефіциту засновується не на випуску в обіг нових грошей, а на розміщенні на відкритому ринку державних (скарбничих) боргових зобов'язань.

Починаючи з 1995 року в Україні також розпочато емісію державних цінних паперів - ринкових, що обертаються на вільному ринку, і неринкових, що мають фіксованого власника й не обертаються на ринку цінних паперів.

Випуск і розміщення на відкритому ринку державних цінних паперів впливає на емісійні процеси у тому разі, якщо ці цінні папери розміщуються у банківських депозитних установах, у тому числі і в центральному банку.

Купуючи державні зобов'язання, центральний банк започатковує основу для подальшої депозитно-чекової емісії комерційних банків, що призводить до зростання грошової маси в обігу.

Як зазначалось вище, емісія грошей проводиться і на другому рівні банківської системи, тобто комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами.

Цим банкам притаманна функція емісії депозитних (банківських) грошей. їх випуск - це банківська операція, пов'язана з перетворенням боргових зобов'язань у платіжні засоби, які можна безпосередньо використати на грошовому ринку. Цей процес ще називають монетизацією боргових зобов'язань [2]. Наприклад, постачальники часто реалізують свої товари з відстрочкою платежу, але отриманий вексель як боргове зобов'язання можна продати (дисконтувати) комерційному банку й отримати відповідну суму грошей, яка буде зарахована на поточний рахунок (депозит) постачальника. У більшості випадків гроші повертаються до банку, коли боржник за банківською позикою або за векселем, що перебуває у портфелі банку, погашає борг.

Отже, обіг грошей являє собою результат взаємодії двох протилежних потоків: один потік - випуск грошей (платіжних засобів) через банки для задоволення господарських потреб економічних агентів; другий потік - це повернення грошей боржникам підчас погашення боргових зобов'язань. Оскільки випуск платіжних засобів, як правило, відбувається активніше, ніж їх повернення, грошова маса має тенденцію до зростання.

Комерційні банки часто називають посередниками у сфері попиту і пропозиції капіталів. їхня основна функція полягає в тому, щоб надавати кредити суб'єктам господарської діяльності за рахунок коштів, залучених на депозити. Однак банки - це не тільки посередники на ринку, а й "фабрики", які можуть "виробляти гроші" з допомогою емісії депозитних грошей, тобто перетворюючи боргові зобов'язання у платіжні засоби.