Розділ «ТЕМА1. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ»

Векселі також поділяються на казначейські, фінансові і комерційні. Казначейські векселі - випускаються державою для покриття дефіциту бюджету. Комерційні векселі - виникають на основі реальної торгової операції з продажу товарів у кредит. Банківські векселі- видаються банком-емітентом за наявності певної суми клієнта на депозиті.

17 червня 1992 р. відродився вексельний обіг в Україні, Верховна Рада України прийняла постанову "Про застосування векселів в господарському обігу". Цей нормативний документ був прийнятий дуже вчасно, оскільки, враховуючи економічну кризу у державі, вексельний обіг дозволив пом'якшити платіжну кризу, прискорити залучення до господарського обороту готову продукцію з обмеженим попитом, реалізувати зайві товарно-матеріальні цінності.

* Чек-це різновид переказного векселя, який власник рахунку виписує на комерційний банк.

Чек являє собою письмовий безумовний наказ власника поточного рахунку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові.

Розрізняють три основних види чеків:

1) іменні - виписані певній особі без права передавання;

2) пред'явницькі - без зазначення конкретного одержувача, тобто сума, яка вказується у векселі, виплачується пред'явникові чека;

3) ордерні- виписані на певну особу з обов'язковим застереженням про наказ оплати.

У внутрішньому обігу чеки використовують для одержання готівки у кредитній установі (грошовий чек), а також як інструмент безготівкових платіжних розрахунків, що здійснюються шляхом перерахувань за рахунками у кредитних установах (розрахункові чеки). Призначення чеку полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки у банку, засобом обігу, платежу і формою безготівкових розрахунків.

Зведення ролі чека переважно до технічної функції обсдуговування поточних рахунків Еизначило обмеженість перспектив його використання. Чекові операції пов'язані з такими незручностями, як їх виписування, доставка у банк для сплати, існування імовірності підробки тощо. Тому наприкінці 50-х років у країнах із високорозвинутим грошовим господарством розпочалися пошуки більш досконалих інструментів обслуговування депозитних грошей на банківських, рахунках.

* Банкноти (від англ. bank-note - кредитний білет) - це грошовізнаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним емісійним банком. Забезпечені всіма, активами банку та масою товару, що належить державі. На сьогодні - основний вид паперових грошей.

Уперше в грошовому обороті банкноти з'явились наприкінці XVII ст. Первісна форма банкноти називалась "класичною" і мала подвійне забезпечення: по-перше - це товарне забезпечення, оскільки випуск її проводився емісійним банком замість комерційних векселів; по-друге-обов'язковий обмін її на золото за першою вимогою власника. На той час центральний банк володів достатнім обігом золота, аби забезпечити золоту гарантію банкнотам, що виключало їх знецінення, гарантувало надійність, сталу вартість, високу еластичність в обігу.

У сучасних умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою гарантію сталості вартості - розмін на золото. Вона надходить в обіг шляхом: банківського кредитування держави; банківського кредитування господарських суб'єктів через комерційні банки; обміну іноземної валюти на банкноти певної країни.

Сучасна банкнота, на відміну від векселя, є безстроковим зобов'язанням, не пов'язаним з конкретною торговою операцією. Центральні банки випускають банкноти суворо певної вартості.

Зважена політика щодо державного боргу та виплати доходу за облігаціями державних позик забезпечує ринковий попит на вказані цінні папери. Це дає можливість центральному банку через регулювання свого портфеля таких паперів впливати на масу банкнот, продаючи їх на фондовому ринку. Не втратив свого значення і механізм саморегулювання банкнотного обігу через забезпечення їх емісії комерційними векселями. Банківські позики під комерційні векселі стали надаватися переважно у депозитній, а не у банкнотній формі. Тому емісійні банки через цей механізм регулюють масу депозитних грошей в обороті, опосередковано впливаючи і на обіг банкнот.

* Депозитні гроші - це також: неповноцінні знаки вартості, але, на відмінну від готівкових, не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.

Приводяться вони в рух за допомогою технічних інструментів - чеків, платіжних доручень, пластикових карток тощо.

Потреба у такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обороту. Депозитні гроші стали основною формою грошей у країнах з розвинутою економікою (близько 90% усієї грошової маси в обороті).

Вони мають суттєві переваги порівняно з готівковою формою грошей:

> значно економніші;