Розділ «ТЕМА1. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ»

Задовольнити такі вимоги попередні гроші не могли у зв'язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув різні метали, серед яких спочатку використовували залізо, мідь, бронзу, що найчастіше вживали люди, а згодом цю роль почали виконувати дорогоцінні метали - срібло і золото.

Спершу металеві гроші виступали у формі зливків срібла або золота, а згодом у формі монети.

Перші монети з'явилися майже двадцять шість століть тому у Стародавньому Китаї і Лідійській державі. У Київській Русі першими металевими грошима були гривні - зливки зі срібла, які датуються ще Хст.

Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей. Вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час вона розвивала і змінювала свій зовнішній вигляд, ваговий вміст.

Найбільш зручною для обігу виявилася кругла форма монети, лицьовий бік якої - адверс, зворотний - реверс і обріз - гурт. З метою запобігання псуванню монети гурт почали робити нарізним [1].

Спочатку в обігу перебували водночас золоті і срібні монети. Цей етап у розвитку грошей називався золото-срібним біметалізмом. До золотого обігу країни перейшли у другій половині XIX ст. - встановився золотий монометалізм.

Ускладнення та розширення ринкових відносин зумовили неспроможність золота назавжди закріпитись у ролі загального еквівалента.

Новим етапом розвитку грошей стала поява знаків вартості. Знаки вартості (замінники повноцінних грошей) - гроші, номінальна вартість яких вища від реальної, тобто витраченої на їх виробництво суспільної праці. Карбування поряд з повноцінною монетою замінника повноцінних грошей було викликано об'єктивними причинами:

> золото - це м'який метал, і монети, що перебувають в обігу, з часом стираються (підраховано, що золота монета щороку, втрачає 0,07% власної ваги);

> золотодобування не встигало за виробництвом товарів і не забезпечувало повної потреби у грошах;

> поширена у середньовіччі фальсифікація грошей державою. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їх вагову вартість. Прибуток, отриманий з різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей і витратами на їх емісію, дістав назву сеньйораж. У цьому разі фальсифікована монета використовувалася лише як знак вартості повноцінної монети [9];

> золотий стандарт, у цілому не стимулював виробництво і товарообіг. До знаків вартості належать:

1. металеві знаки вартості:

- золота монета, що в обігу з часом стиралася;

- білонна монета розмінна, з дрібною вартістю. Вона карбується з недорогоцінного металу (наприклад, міді, алюмінію), отже, є неповноцінною;

2. паперові знаки вартості - грошові знаки, виготовлені з паперу. Золотий обіг проіснував відносно недовго - до Першої світової війни.

Практично всі країни-учасниці з метою формування військових стратегічних запасів вилучили із обігу золоті і срібні монети. Їх місце у грошовому обігу зайняли незабезпечені паперові гроші і розмінна монета. У зв'язку з цим з'явилися принципово нові грошові системи, які формувалися не на реальних грошах, які мають власну товарну вартість, а на їх замінниках, що отримали назву неповноцінних грошей - не забезпечених золотом банкнотах, казначейських білетах, монетах із недорогоцінних сплавів. На відміну від повноцінної золотої монети, ці сурогати не мали на товарному ринку власної вартості, а тільки свідчили про право їх власника отримати в обмін на них визначену вартість. Грошові знаки у цьому випадку виступали лише як опосередковані представники вартості.

Перша світова війна з її дуже великими матеріальними збитками призвела до того, що уряди практично всіх країн світу взялися до випуску у великій кількості не забезпечених реальними цінностями грошових знаків. У результаті наприкінці війни ці країни лишилися зі знеціненими грошима. Інфляційні процеси спостерігалися у багатьох країнах і тривали до 30-х років XX століття.

Викликані ними деформації в економічній та фінансовій сферах були настільки серйозними, що зроблені у деяких країнах Європи спроби відновити золотий стандарт не дали позитивних результатів.

У 70-ті роки XX ст. відбувся процес демонетизації золота, в результаті чого воно перестало виконувати спочатку функції засобу обігу і платежу у внутрішньому обігу країни, а потім, з 1976 р., і функцію світових грошей. У внутрішньому обігу та на світовому ринку золото було витіснене зі сфери грошового обігу паперовими і кредитними грошима.