TextBook в цю книгу
внотовано рядок про
надію, нині,
на мислителя
прийдешнє
слово
у серці,
моріг, несходжений,
очанка й очанка, прічно,
неторкнене, потім, проїздом,
чітко,
хто нас везе, людина,
теж чує,
напів —
сходжені стежки
на мочарах,
вільгість,
всюди.
Панує думка, буцімто вірш задокументовує невдалий перебіг відвідин. Залишмо це на розсуд біографів, можливо, навіть разом з автобіографом. Вірш цього не знає і так краще.
Сам я частенько бував у тій хатині. Вона лежить на шварцвальдівській верховині, де багато морогів і мочарів. Угорі, на узліссі, де закінчуються дерева, тулиться до схилу невеличка хатина, крита ґонтою, проста і непретензійна. Немає водопроводу, який би забезпечував водою. Перед хатиною — некопана криничка, облаштована так, як там, у Шварцвальді, облаштовують пійло для худоби. Зі спокійного джерела завжди біжить свіжа вода. Я часто, бувало, голився край тієї криниці удвох з Гайдеґґером. Поруч на ворині різьблений дерев’яний кухоль, кінва. Я не кажу, що це все мус знати. Важливо розпізнати в тій зірці, про яку мовить вірш, сприятливий знак долі. Зірка тішить око, тож недаремно згадується очанка. Вірш навіює це почуття втіхи, прикликаючи назви гірських рослин — арніки, німецькою «очанки»,[31] анакампти. В хатині книга. Кожен гість Гайдеґґера мав туди записатися. (Пригадую, 1923 року я вписав туди рядок зі Стефана Ґеорґе:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вірш і розмова» автора Гадамер Г.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ТІНЬ НІГІЛІЗМУ“ на сторінці 5. Приємного читання.