TextBook якого знаю
ніколи не
почую.
І все-таки слухачка чує «Пісні надхнення». Звідки вони лунають?
Поетичний досвід переходить у загальнолюдський досвід, у наш досвід: досвід слова. Звичайно, на початку видається, буцім щедрий досвід поета промовляє від кожного з нас.
Страх
мій
наш
«але» окремішньої літери.
Наш тягар тримає дужа літера. Слово каже саме за себе — й одночасно яке непевне воно, слово.
Вільно
мандрує слово
на водах часу
і кружеляє
і лине далі
чи йде під воду.
Слово, що не йде під воду, — то неймовірне щастя появи вірша. Він затримує плинне, і мандрівка слова досягає мети.
Моя рука шукає опертя
знаходить тільки у троянді поміч.
Згадаймо квітку вуст — так Гьольдерлін називає рідну мову, мову поета. Враз ми збагаємо, чому поет мовить про і від усіх нас. Ставлення поета до мови — це наше повернення до мови, розлука й пізнання воднораз. Насправді слова ніколи не тотожні. Поет завжди намагається вийти за межі узуальности. Вірш народжується зі спроби вимовити невимовне. Самобутнє. Через самобутнє він повертається до спільноти. Не тільки в тому розумінні, що поета приймає мова, якою розмовляють всі. А й у тому, що ми вкупі з ним переживаємо розлуки і пізнання, що ми самі знову й знову намагаємося вийти за межі узуальности — ми називаємо це мисленням, — щоб повернувшись, застати зміни. Тільки наші власні намагання дозволяють розуміти поета.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вірш і розмова» автора Гадамер Г.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГІЛЬДЕ ДОМІН, ПОЕТКА ПОВЕРНЕННЯ“ на сторінці 4. Приємного читання.