Розділ «1. ФІЛОСОФІЯ, ЇЇ ПРЕДМЕТ І РОЛЬ У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА»

Важливою функцією філософії є ідеологічна. Про неї варто пам'ятати особливо в сучасних умовах, коли намітилося негативне ставлення до ідеології як феномена духовного життя суспільства. Щоб розкрити специфіку цієї функції, необхідно виходити з того, що сутність людини у своїй дійсності виступає як сукупність (ансамбль) усіх суспільних відносин (К. Маркс). Інтегрованим виразом усієї системи суспільних відносин є суспільний лад, основу якого складають економічні відносини й інститути, які забезпечують їх функціонування, і який визначає загальний спосіб, ступінь і характер задоволення потреб людей, характер і спрямованість їх життєдіяльності. Залежність життєдіяльності соціальних суб'єктів від характеру суспільного ладу знаходить свій вираз в корінному інтересі, усвідомлення якого складає основний зміст ідеології. Таким чином, ідеологія виступає як усвідомлення людиною свого відношення до того безпосереднього світу свого буття, від якого залежать можливості задоволення потреб, розвитку сутнісних сил людини. А визначальну роль у цьому безпосередньому світі буття відіграє суспільний лад. Складається ситуація, за якої вирішення будь-яких проблем, чи то йдеться про ставлення людини до природи, до тієї чи іншої сторони суспільного життя, залежить від того, в якій мірі суспільний лад забезпечує чи не забезпечує необхідні умови життєдіяльності людини. Суспільний лад виступає як фактор, що зумовлює особливості функціонування всіх суспільних відносин, як деякий імператив, що чинить регулюючий вплив на розвиток суспільства як системи, на взаємини соціальних суб'єктів. Тому відношення соціальних суб'єктів до дійсності, до всіх сфер життя здійснюється через призму відношення до суспільного ладу. Концентрованим виразом ідеології є уявлення про суспільний лад, який забезпечує життя соціальних суб'єктів. Усвідомлення необхідності утвердження суспільного ладу, який відповідає інтересам соціальних суб'єктів, перетворює уявлення про цей лад в суспільний ідеал. Прагнення до утвердження такого ладу стає вищою ціллю соціальних суб'єктів. Усвідомлення необхідності втілення цієї цілі в життя визначає сенс їхнього життя.

Можна сказати, що ідеологічна функція філософії полягає в тому, що вона, вирішуючи питання про сутність людини і про світ її буття, дає ключ до усвідомлення свого ставлення до безпосередніх умов суспільного життя, до факторів, що визначають специфіку безпосереднього, реального життя.

Гносеологічна функція філософії полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальне відношення людини на розкриття природи і сутності світу, природи і сутності самої людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку, озброює людей знанням про світ, про людину, а з іншого — впливає на кожну з форм суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них у своїй сфері, усвідомлення дійсності через призму відношення "людина — світ", а також визначає загальну логіку пізнавального ставлення людини до дійсності.

Розвиваючись на основі узагальнення результатів усвідомлення відношення до дійсності в галузі політичної, правової, моральної, естетичної, релігійної, наукової свідомості, філософія виступає як особлива сфера пізнавального відношення людини до дійсності. У той же час, філософське знання набуває значення загального методу пізнання дійсності. Через призму філософського бачення людини і світу філософія розглядає питання про сутність самого пізнавального процесу.

Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями про граничні основи буття світу і людини, про місце людини у світі, можливості його пізнання і перетворення, впливає на формування життєвих установок, на усвідомлення соціальними суб'єктами цілей і сенсу життя.

Часто, коли йдеться про світогляд, на перший план висувається його характеристика як узагальненої системи ідей і поглядів на світ, людину, на її місце у світі і т.д. Такий підхід важливий, тому що світогляд завжди базується на певному розумовому матеріалі, на певній системі знань. Однак у цьому випадку світогляд зводиться тільки до об'єктивованої системи знань, відірваної від соціального суб'єкта. Нерідко при характеристиці світогляду звертається увага фактично на етимологію слова — і тоді воно з'являється як загальний погляд на світ.

Світогляд слід розглядати не тільки з точки зору його змісту, який являє собою результат відображення дійсності у свідомості людей, але і з точки зору взаємозв'язку знання про світ і про людину із соціальним суб'єктом, із заснованим на цьому знанні його відношенням до дійсності. При такому підході на перший план висувається значення знання для життєдіяльності людини. Тому під світоглядом слід розуміти не просто систему узагальнених знань про світ і людину, а ту систему знань, яка для соціального суб'єкта набуває значення властивого йому способу бачення, розуміння, аналізу, оцінки явищ, визначає характер відношення людини до світу і до себе, усвідомлення цілей і сенсу життя, характер вчинків і дій. Воно є способом духовно-практичного освоєння світу.

Філософія складає методологічну основу світогляду. Для побудови світогляду вона дає вихідні, основні принципи, застосування яких дозволяє людині виробити свої життєві установки, що стають головними орієнтирами, які визначають характер і спрямованість її ставлення до дійсності, характері спрямованість практичної діяльності. Серцевина світогляду — усвідомлення людиною цілей і сенсу життя.

Практично-діяльна функція філософії полягає в тому, що вона перетворюється на знаряддя активного, перетворюючого впливу на навколишній світ і на саму людину. Вона відіграє важливу роль у визначенні цілей життєдіяльності, досягнення яких — найважливіша умова існування, функціонування і розвитку людини. Вона — керівництво до дії.

Розкриття специфіки філософії як форми суспільної свідомості, її змісту, функцій — є важливою умовою перетворення її основних положень на світоглядні орієнтири, що допомагають людині визначити своє ставлення до світу і до самої себе. Це питання є особливо важливим у сучасних умовах, коли разом з необхідністю захисту і відтворення навколишнього середовища, реального світу буття людини, виникла настійна потреба збереження, захисту і відтворення духовного світу людини. Зараз перед філософією стоїть завдання обґрунтування такої картини світу, світу людського буття, у якій головна увага була б приділена розвитку самої людини, дослідженню шляхів і засобів забезпечення розвитку її здібностей і творчих сил. Тому можна сказати, що філософія, як говорив Цицерон, є культурою духу.

Контрольні питання

Рекомендована література