• відомості про строки виплати заробітної плати, премій (відповідно до чинного законодавства);
• відомості про строки внесення платежів до Державного бюджету та позабюджетних державних фондів (узгоджені з податковими органами);
• укладені кредитні угоди з банками (відомості про строки одержання та повернення кредитів і сплату відсотків за користування ними);
• відомості про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;
• витяги з банківських рахунків підприємства;
• оперативні дані відділів постачання, збуту, інших підрозділів підприємства щодо надходження коштів у відповідні строки або потребу в коштах, яка виникає в певний період.
Балансуючою величиною під час формування платіжного календаря є залишок (сальдо) поточного рахунка малого підприємства в банку, адже саме стан цього рахунка визначає на кожний конкретний момент платоспроможність підприємства. Вважається, що на поточному рахунку малого підприємства має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки оплати якої настають протягом певного найближчого періоду (тиждень, декада тощо) та поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються у той самий період [16, с. 157].
Незбалансованість платіжного календаря спонукає мале підприємство негайно шукати резерви збільшення фінансових ресурсів завдяки прискоренню відвантаження продукції, посиленню фінансово-розрахункової дисципліни зі споживачами продукції, зменшенню (або тимчасовому відкладенню) певних витрат, налагодженню партнерських відносин з банками. Якщо ж дані платіжного календаря показують, що в досліджуваний період мале підприємство забезпечує стале перевищення коштів над потребами в них, є сенс внести певну суму вільних грошей на банківський депозит, що принесе підприємству відповідний дохід. Наявність сталого значного сальдо грошових коштів на розрахунковому рахунку малого підприємства недоцільна.
Для прогнозу платоспроможності малого підприємства використовують коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами та коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.
Неплатоспроможність - стан фінансової діяльності малого підприємства, за якого сума майбутніх термінових платежів перевищує наявні платіжні засоби. Вона може виникнути внаслідок збиткової господарської діяльності, вилучення власних коштів з обороту в основні засоби та інші необоротні активи, вкладення коштів у важколіквідні оборотні активи, збоїв у матеріально-технічному забезпеченні й нагромадження наднормових запасів товарів та інших товарно-матеріальних цінностей, неналежного рівня комерційної, планово-економічної та фінансової діяльності, низького рівня фінансової дисципліни тощо. Підприємство визнається неплатоспроможним, якщо коефіцієнт загальної ліквідності на кінець звітного періоду менше 1,5 або коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами менше 0,1.
Здатність підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність через певний період дає можливість визначити коефіцієнт відновлення (втрати ) платоспроможності за формулою
де Кп0, Кп1- коефіцієнт загальної ліквідності на початок та кінець звітного періоду відповідно; Т - досліджуваний період у місяцях; 6 - період відновлення платоспроможності у місяцях; 2 - нормативне значення коефіцієнта відновлення (втрати) платоспроможності.
Якщо К0ІДЦВЛАТ > 1, мале підприємство має реальні можливості відновити свою платоспроможність протягом півроку. Якщо Яв1діі щ|ат < 1, у підприємства в найближчі 6 місяців відсутня реальна можливість відновити платоспроможність.
Для своєчасного відслідковування ознак майбутньої неплатоспроможності прибутково працюючого малого підприємства використовується коефіцієнт Вівера. Він характеризує здатність підприємства генерувати надходження коштів у достатньому обсязі для погашення зобов'язань і визначається за формулою
де Ам - сума амортизації, грн.
Відповідно до Методичних рекомендацій з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України № 10 від 17.01.2001 р., якщо значення коефіцієнта Вівера протягом тривалого часу (1,5-2,0 роки) не перевищує 2,0, існує реальна загроза неплатоспроможності.
Отже, за результатами розрахунків та вивчення показників платоспроможності малого підприємства можна зробити висновки щодо інтенсивності використання позикових засобів, ступеня залежності підприємства від короткострокових зобов'язань, рівня довгострокової стійкості підприємства без позикових засобів.
Важливе завдання аналітика - відповідно до матеріалів аналізу розробити й здійснити комплекс перспективних заходів, спрямованих на підвищення платоспроможності малого підприємства. Це передусім:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка малого підприємства» автора Васильців Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття та ознаки платоспроможності малого підприємства. Показники оцінки платоспроможності та методика їх аналізу“ на сторінці 4. Приємного читання.
