У фінансовому забезпеченні своєї діяльності малі підприємства розраховують, насамперед, на власний нерозподілений прибуток та інколи отримують кошти через неофіційні канали [20, с. 43]. Тому МБ доводиться шукати необхідні фінансові ресурси на фінансовому ринку. Залучення банківського кредиту є класичною технологією запозичення необхідних фінансових ресурсів. Нині банківські кредити дають змогу фінансувати витрати суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язані з придбанням основних і поточних активів, покриттям таких потреб підприємства, як тимчасове збільшення виробничих запасів, виникнення (збільшення) дебіторської заборгованості, інших зобов'язань.
Залучення кредитних ресурсів пов'язано з оцінкою ефективності роботи підприємства. Якщо рентабельність діяльності малого підприємства вища за банківський відсоток, то залучення кредитів вигідне, позаяк розширення виробництва у зв'язку із залученням позикового капіталу збільшить загальну масу прибутку. І навпаки, якщо банківський відсоток більший за рівень рентабельності, то не лише весь одержаний прибуток, а й частина власних засобів, піде на погашення відсотків за користування позиковими засобами.
Принципи кредитування - це основні положення, що визначають процес кредитування. До них належать:
• цільове використання (виданий кредит може бути використаний лише на потреби, обумовлені в кредитному договорі);
• строковість (кредит надається на певний термін, обумовлений у кредитному договорі, по завершенню якого він має бути повернений);
• поверненість та платність (одержана позика має бути вчасно повернена та сплачений відсоток за користування нею);
• забезпеченість (для гарантії повернення позики комерційним банкам використовується застава майна/майнових прав; основними формами забезпечення кредитів є: застава рухомого чи нерухомого майна; цінні папери; передача контрактів; передача дебіторської заборгованості; забезпечення коштовними металами [16, с. 312-314] тощо (рис. 4.3).
Рис. 4.3. Види забезпечення кредитів для малих підприємств
Позиковий капітал поділяють на короткостроковий і довгостроковий, що визначається терміном повернення кредиту. Короткострокова позика надається малим підприємствам на термін до одного року; довгострокова -- на термін від року до кількох років. Вибір виду кредиту, терміну повернення, визначення прийнятних відсотків за позику капіталу - одне з головних завдань менеджменту малого підприємства.
Зазвичай малі підприємства притримуються такого правила фінансування: для створення і розвитку основного капіталу використовують власний та довгостроковий позиковий капітали. Для створення та поповнення оборотного капіталу залучають короткотерміновий позиковий капітал. При цьому сума грошових коштів, яку треба мати в обігу, обчислюється за формулою
де ПТ - потреба малого підприємства у готівкових коштах; Сп - повна собівартість продукції; А - сума нарахованої амортизації; К - кількість обертів оборотних коштів [10, с. 12].
Якщо діяльність підприємства фінансується у такий спосіб, то ризик неповернення кредиту буде найменшим. Водночас для низькорентабельних підприємств доцільно залучати позикові засоби не для вирішення поточних проблем, а як довгострокові інвестиції під дійсно ефективні відсотки. Проте не варто забувати про два істотні моменти. У випадку накопичення значного обсягу заборгованості перед постачальниками останні можуть припинити поставки і підприємству доведеться шукати альтернативних, зазвичай дорожчих постачальників. За збільшення терміну затримки виплати заробітку наростає соціальна напруженість, збільшується вірогідність страйку, зриву виробничої програми і відтоку кваліфікованого персоналу.
В Україні, починаючи з 2000 р., спостерігається активізація діяльності банківських установ щодо кредитування МБ. Обсяги кредитування МБ комерційними банками зростають швидкими темпами. Нині майже у кожному банку створений відділ кредитування МБ або програма мікрокредитування. Такий інтерес банків до малого сектору пояснюється трьома чинниками:
• переорієнтацією багатьох фінансово-кредитних установ на МБ (ця сфера кредитування стає пріоритетною не лише для великих банків із розвинутою мережею філій, а й для середніх, які також готові активно працювати з МБ: вони вбачають великі фінансові ресурси та можливості, що ховаються в тіньовій економіці, й намагаються залучити їх в обіг);
• збільшення частки кредитів суб'єктам МБ у кредитних портфелях банків унаслідок зростання попиту на відносно невеликі за розмірами позики (нині середній розмір позики за програмою кредитування МБ - б-7 тис. дол. США); в такій ситуації невеликий розмір кредитів за їх значної кількості дає банку змогу диверсифікувати кредитні ризики;
• швидкість оформлення кредиту та потреба малих підприємств у "швидких грошах".
Разом з тим на практиці банки дуже обережно ставляться до питання кредитування малих підприємств; участь багатьох банків і спеціалізованих фондів у кредитуванні малих підприємств обмежується деклараціями про сприяння малому підприємництву. Незначні шанси отримати кредит у малих підприємств, що працюють на ринку менше року, не є резидентами, ведуть спрощений облік, а також не мають застави або поручника. Якщо ж говорити про позики на триваліші терміни або на великі суми, то банки переважно застосовують заставне кредитування. Причому найчастіше оцінна вартість застави має удвічі перевищувати суму кредиту. Тому хоча й спостерігається зростання обсягів кредитування МБ, потреба у позикових засобах цього сектору економіки сьогодні задовольняється не більше ніж на 15-17 %. Основними причинами такої ситуації є:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка малого підприємства» автора Васильців Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Особливості та принципи кредитування малих підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
