Будь-яка підприємницька діяльність здійснюється в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності, як правило, визначається об'єктивними умовами - метою та сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами та недоліками відповідних форм підприємств.
Сучасна економічна теорія визначає три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібне володіння; партнерство (товариство); корпорація. Найбільш прикметними ознаками, що відрізняють одну організаційно-правову форму від іншої, доцільно вважати:
• кількість учасників створюваного господарського суб'єкта;
• власність капіталу;
• джерела майна як матеріальної засади господарської діяльності;
• спосіб розподілу прибутків і збитків;
• форму управління суб'єктом господарювання.
Зазвичай малі підприємства створюються як одноосібне володіння чи партнерство.
Одноосібне володіння - це підприємство, власником якого є одна особа чи сім'я, що самостійно управляє діяльністю у своїх інтересах, одержує весь прибуток і повністю несе відповідальність за всі зобов'язання та ризики господарської діяльності. Власник має матеріальні ресурси та обладнання, необхідні для виробничої діяльності, або купує їх, а також особисто контролює діяльність підприємства. Згідно із законодавством, до підприємств з одноосібним володінням в Україні належить індивідуальне підприємство, сімейне підприємство, приватне підприємство з правом наймання робочої сили.
Одноосібне володіння як одна з найпростіших форм підприємницької діяльності має певні переваги та недоліки (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Переваги і недоліки одноосібного володіння
До переваг належать: повна самостійність власника (він непідзвітний співвласникам чи будь-яким керівним органам), свобода та оперативність дій (управлінські рішення негайно втілюються у життя); максимум спонукальних мотивів; конфіденційність діяльності; простота і доступність створення та ліквідації (в обох випадках достатньо лише рішення підприємця); участь однієї особи у прибутках.
Водночас одноосібне володіння має низку недоліків: труднощі залучення великих капіталів (власних фінансових ресурсів зазвичай не вистачає); невизначеність термінів функціонування; необмежена відповідальність підприємця за борги; відсутність кваліфікованого менеджменту; функціональні недоліки.
Партнерство (товариство) передбачає об'єднання капіталів двох або декількох окремих фізичних або юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутку і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів бізнесу, активної участі у його здійсненні. Основою взаємин між сторонами, що вступають у партнерство, є договір.
Головні переваги партнерства: зростання фінансових можливостей внаслідок об'єднання капіталів партнерів (це зменшує загрозу банкрутства і створює певну довіру банків); розподіл управлінських функцій між партнерами; свобода і оперативність господарських дій; більш висока ефективність виробництва завдяки спеціалізації; користування податковими пільгами (прибуток кожного учасника оподатковується як його індивідуальний дохід).
Недоліками цієї організаційно-правової форми є: необмежена відповідальність власників за зобов'язаннями товариства; невизначеність термінів діяльності; складність та негнучкість управління підприємством унаслідок ризику неузгодженості інтересів партнерів; непередбачуваність процесу і результатів діяльності товариства через нестачу досвіду господарювання (рис. 1.4).
Рис. 1.4. Переваги і недоліки партнерства (товариства)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка малого підприємства» автора Васильців Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційно-правові форми малих підприємств“ на сторінці 1. Приємного читання.
