• податковий коректор фінансового левериджу (1 - Спп), котрий показує, в якому ступені виявляється ефект фінансового левериджу залежно від рівня оподаткування прибутку;
• диференціал фінансового левериджу (КВРЛ - ВКт), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотків за кредит;
• коефіцієнт фінансового левериджу [ --- ], який характеризує суму позиченого капіталу, використаного малим підприємством, у розрахунку на одиницю власного капіталу.
Модель Дюпона є основою інтегрального аналізу ефективності використання капіталу малого підприємства і передбачає розкладення коефіцієнта рентабельності власного капіталу на декілька фінансових коефіцієнтів його формування.
Отже, згідно з цією моделлю рентабельність власного капіталу залежить від трьох факторів (рис. 8.7):
• чистої рентабельності доходу;
• ресурсовіддачі;
• структури джерел коштів, які були інвестовані у мале підприємство (фінансова діяльність малих підприємств).
Перший фактор узагальнює звіт про фінансові результати, другий - актив балансу, третій - позитив балансу.
Рис. 8.7. Модифікована схема аналізу показників рентабельності
Отже, відповідно до моделі Дюпона, найбільший вплив на рентабельність власного капіталу має коефіцієнт фінансової залежності, що засвідчує збільшення частки позикових коштів щодо власних і збільшення залежності підприємства від зовнішніх джерел.
Як уже зазначалося, важливою передумовою формування оптимальної структури капіталу малого підприємства є оцінка фінансового ризику з метою мінімізації пов'язаних з ним фінансових втрат.
Головними завданнями управління фінансовими ризиками є оптимізація структури капіталу (співвідношення між власними та позиченими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов'язань. Передумовою оптимізації структури капіталу є обчислення ефекту фінансового левериджу. Саме тому важливим є обґрунтування достатності обсягу капіталу для забезпечення нормальної фінансової стійкості малого підприємства за допомогою показника "мультиплікатор капіталу".
Мультиплікатор капіталу - це показник максимальної здатності малого підприємства залучати кошти чи розширювати свою діяльність у розрахунку на одну грошову одиницю свого капіталу. Отже, мультиплікатор - це важіль управління банком структурою власного і залученого капіталу, за допомогою якого він повинен забезпечити потрібну структуру капіталу (співвідношення власного і залученого капіталу), тобто бажану збалансованість між капітальною базою (власним капіталом) та її можливостями залучення додаткових фінансових ресурсів. Іншими словами, це здатність капіталу малого підприємства залучати в обіг додаткові гроші, не порушуючи стійкої і дохідної діяльності.
Мультиплікатор капіталу визначається відношенням сукупних активів до балансового капіталу малого підприємства:
де Мк - мультиплікатор капіталу; А - сукупні активи малого підприємства; К - балансовий капітал малого підприємства.
Що вище значення мультиплікатора капіталу, то більшим буде й ризик. Якщо ефективність роботи малого підприємства знижується, то для забезпечення бажаного рівня прибутковості капіталу необхідно погодитися на вищий ризик - збільшити відношення активів до капіталу. Це означає, що навіть мале підприємство з невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально можливого використання боргових зобов'язань.
Вартість капіталу малого підприємства та основні сфери його використання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка малого підприємства» автора Васильців Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття структури капіталу та її оптимізації“ на сторінці 2. Приємного читання.
