• строк кредитування на кредитну частку Фонду - три роки;
• мінімальний розмір кредиту - 250 тис. грн;
• максимальний розмір кредиту - 2 млн грн;
• відсоткова ставка на кредитну частку Фонду - плаваюча, на рівні облікової ставки НБУ;
• початок повернення кредиту, наданого за рахунок кредитної частки Фонду, - через шість місяців після дати укладення кредитного договору.
Разом з тим фахівці зазначають, що доцільно надавати і довгострокові позики (понад п'ять років) під пільговий відсоток малим підприємствам, які уже мають 2/3 капіталу для здійснення інвестицій. Така фінансова підтримка дасть можливість підприємству акумулювати необхідні фінансові ресурси для реалізації бізнесу, прискорить окупність підприємницького проекту. Умовою надання пільгової позики має бути наявність у малого підприємства переважної частини необхідного капіталу, що мінімізує ризик неповернення кредиту. Для видачі пільгових кредитів потрібні пільгові ресурси. Якщо суми кредитів та депозитів однакові, то зменшення ставки за депозитом дає змогу скоротити ставку за кредитом на таку ж саму величину (без врахування резервування та операційних витрат).
Дефіцит державного бюджету знижує можливості прямої фінансової підтримки малих підприємств. Тому ключовими у державній політиці мають бути питання надання державою, у тому числі й регіональними та місцевими органами влади, гарантій комерційним фінансово-кредитним установам під час обслуговування ними малих підприємств.
Найактуальнішим є гарантійне забезпечення першочергових вкладень для відкриття власної справи. Лише стовідсоткова гарантія дає можливість видавати кредити за ставкою НБУ (без урахування витрат з реалізації застави).
Створена в Україні кредитно-гарантійна установа, яка мала сприяти реалізації механізму гарантування державою кредитів малим підприємствам, не змогла виконувати покладені на неї функції й була ліквідована. Держава має заохочувати поширення в Україні товариств взаємної гарантії, використовуючи відповідний досвід зарубіжних країн, та брати участь у їх роботі.
З метою активізації фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва уряд прийняв Постанову № 68 від 27.01.2010р. "Деякі питання надання суб'єктам малого та середнього підприємництва кредитно-гарантійної підтримки", якою, зокрема, доручено під час затвердження проектів Державного бюджету України передбачати кошти на кредитно-гарантійну підтримку суб'єктів малого та середнього підприємництва в обсязі 0,15 % від дохідної частини бюджету, але не менше ніж 200 млн грн, на підтримку діяльності фондів кредитних порук і 100 млн грн на кредитування проектів суб'єктів малого й середнього підприємництва. Реалізація цієї Постанови дасть можливість отримувати банківські кредити новоствореним малим підприємствам та, передусім, інноваційним.
Формам підтримки другої групи притаманний непрямий характер; вони поступово витісняють види прямого адміністративного впливу. До основних форм непрямої державної фінансово-кредитної підтримки й сприяння розвитку малих підприємств належить гарантування держави пільг комерційним банкам, страховим компаніям, освітянським установам, науково-дослідним центрам тощо, які надають послуги малим підприємницьким структурам.
Враховуючи обмежені фінансові можливості держави, фінансово-кредитна політика має ґрунтуватися на принципах широкого залучення різних недержавних джерел фінансування. Недержавні організації, місія яких полягає у формуванні сприятливих умов для розвитку підприємництва (у тому числі й у фінансовій сфері), створюються завдяки нагромадженню капіталів підприємців, підприємницьких структур комерційного спрямування, комерційних банків тощо. Завдання держави - стимулювати цей процес і створювати для нього відповідні умови. Так, окрім державних, у Львівській області засновано 13 позабюджетних фондів підтримки підприємництва, які залучають кошти місцевих бюджетів, асоціацій, громадських об'єднань, доброчинних організацій, а також підприємців [22, с. 76].
Одним із важливих напрямів підтримки МБ може стати запровадження державою механізму стимулювання комерційних банків до надання позик (пільгових) малим підприємствам. Його вагомим чинником може бути звільнення від оподаткування банківських коштів, що спрямовуються у фонд кредитів МБ, та надання державної гарантії повернення позики.
Оскільки держава не має вільних коштів для фінансування розвитку малих підприємств, альтернативним джерелом їх фінансування може стати розвиток кредитної кооперації. Кредитні спілки (кооперативи) за своєю суттю є своєрідними спеціалізованими кредитними установами, які, на противагу комерційним банкам, зацікавлені у малих кредитах. Акумулювання коштів кредитні спілки здійснюють з метою надання позик членам спілки. Інтеграторами фінансових ресурсів кредитних спілок на місцях мають бути, насамперед, не комерційні банки, а спілки кредитних кооперативів, які в міжнародній практиці називають кооперативними банками. Фонди таких банків формуються за рахунок внесків до кредитних спілок кредитних кооперативів, діяльність яких чітко врегульована законом [3]" У сфері фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва в Україні функціонує 176 банків, 2478 небанківських фінансово-кредитних установ, у тому числі 1819 кредитних спілок. Лише у Львівській області функціонує 48 кредитних спілок [22, с. 76].
Ефективним видом підтримки малих підприємств та необхідною умовою їх розвитку є страхування захисту господарських інтересів останніх від можливих збитків. Як засвідчує практика, малі підприємства спроможні впоратися самостійно лише з невеликими збитками. Тому об'єктивно виникає потреба підприємств у страховому захисті майна та майнових інтересів. Це пов'язано, передусім, з відсутністю у них резервів на випадок непередбачених збитків.
Водночас низький рівень розвитку страхування малого підприємництва є однією з причин зниження надійності господарських зв'язків, збільшення кількості банкрутств. Недостатній страховий захист малих підприємств призводить до втрати інтересу потенційних інвесторів до фінансових інвестицій у цей сектор. Якщо великі підприємства знаходять підтримку з боку банків або інших інвесторів, то від малих підприємств інвестор, як правило, вимагає гарантій у різних формах, у тому числі - у формі страхування.
Найважливішими для досліджуваних підприємств є такі групи страхових послуг:
• страхування майна, яке використовується у виробничому процесі;
• страхування цивільної відповідальності за шкоду, завдану майну або життю та здоров'ю третіх осіб [12, с. 27].
Разом з тим умови страхування, що пропонуються малим підприємствам, зазвичай не адаптовані до їх потреб, і фінансове навантаження під час страхування стає непосильним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка малого підприємства» автора Васильців Т.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основні форми державної фінансової підтримки малих підприємств в Україні“ на сторінці 2. Приємного читання.
