РОЗДІЛ 10. Види та способи здійснення правопорушень у сфері податкового законодавства. Штрафні санкції та пеня

o неосудності особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

o учинення дії особою у стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

o видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;

o скасування акта, який установлює адміністративну відповідальність;

o закінчення на момент розгляду справи граничних строків накладення адміністративних стягнень;

o наявності по тому самому факту щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) щодо накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови щодо закриття справи адміністративного правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;

o смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Розгляд справи адміністративного правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом та органом (посадовою особою), який її розглядає, всіх громадян, не залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Доказами у справі щодо адміністративного правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких уповноважений орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом щодо адміністративного правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються відповідні дані: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи [36].

Уповноважений орган (посадова особа) оцінює докази за своїм власним переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їхній сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Якщо при розгляді справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу попереднього слідства або дізнання.

Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається у протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, й особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, а за наявності свідків - підписується й цими особами. У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати пояснення й зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. При складенні протоколу порушникові роз'яснюються його права й обов'язки, про що робиться відмітка в протоколі.

Справа щодо адміністративного правопорушення розглядається за місцем його вчинення в 15-денний строк із дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу щодо адміністративного правопорушення та інших матеріалів справи. Розглянувши справу щодо адміністративного правопорушення, уповноважений орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність внаслідок даного адміністративного правопорушення, прийняте по справі рішення [36].

За необхідності постанова додатково містить вирішення питання про вилучені речі й документи, а також указівку про порядок і строк його оскарження. Постанова по справі адміністративного правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

Постанова щодо закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд прокуророві, органу попереднього слідства чи дізнання, а також за наявності обставин, що виключають провадження у справі адміністративного правопорушення. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається або висипається особі, щодо якої її винесено.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання з моменту її винесення державними й громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами й громадянами [36]. При оскарженні або опротестуванні постанови вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження. Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведене повністю, із відміткою про виконання повертається до органу (посадовій особі), який виніс постанову [36].

Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям учинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних унаслідок учинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного повернення цього предмета у власність держави. Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс цю постанову [36].

10.3. Кримінальна відповідальність платника податків за податкове правопорушення

Одним із найважливіших принципів установлення міри відповідальності за здійснення податкових правопорушень є принцип відповідальності, який становить цю міру в залежності від розміру вчиненої шкоди. На практиці цей принцип реалізується встановленням кримінальної відповідальності при навмисному здійсненні податкових правопорушень, через що бюджет зазнав збитків у значних розмірах. Кримінальну відповідальність слід розглядати як виший ступінь відповідальності платників податків. Підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить встановлений склад злочину [37]. При цьому особа вважається невинуватою у скоєнні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.

Об'єктивна сторона основного складу злочину характеризується наявністю трьох обов'язкових ознак:

діями у вигляді ухилення від сплати обов'язкових платежів. Воно може виражатися у діянні, спрямованому на повну або часткову несплату податків (зборів). Ухилення можуть проявлятися у різних формах: неподанні податкових декларацій і розрахунків; приховуванні об'єктів оподаткування або їх заниженні тощо. Вони залежать від видів несплачених податків та категорій платників;