Реєстрація землевласників, землекористувачів і договорів на оренду землі означає оформлення прав юридичних і фізичних осіб на володіння, користування й оренду відповідних орендних ділянок.
Кількісний облік земельних ресурсів передбачає постійне системне ведення й оновлення інформаційних даних по окремих категоріях землекористувачів щодо наявності і трансформації земельного фонду й правопорядку його використання.
Облік якості землі накопичує інформацію про забезпеченість фунту поживними речовинами, кислотність, схильність до водної й вітрової ерозії, про рельєф і конфігурацію земельних ділянок, глибину орного шару, залягання ґрунтових вод тощо.
За даними обліку якості землі здійснюється бонітування (якісна оцінка землі): на підставі найважливіших природних властивостей (ознак) фунтів, від яких залежить урожайність, виділяють ґрунтові відміни, фунтові класи й агровиробничі групи за їх природною якістю й господарською цінністю для вирощування певних сільськогосподарських культур. Така систематизація - це відносна оцінка видів ґрунтів як природного тіла за сумою відповідних властивостей (вміст гумусу, поживних елементів, температурний і водний режими, конфігурація й особливості рельєфу тощо) і оцінюється в балах (показник бонітету).
Державний земельний кадастр України налічує 15,5 млн. га особливо цінних продуктивних земель, з них чорноземи - одне з основних природних багатств держави - становлять 11,9 млн. га (76,8%). Разом з тим незбалансоване внесення органічних добрив, перевантаженість посівів просапними культурами, низька питома частка багаторічних трав за високої розораності фунтів (до 80%), тривале екстенсивне використання чорноземів та інших земель зумовили прогресуючу деградацію ґрунтів.
Негативна дія сільськогосподарської техніки на фунти проявляється в погіршенні водного, повітряного та поживного режимів, фізичних якостей землі.
Наприклад, трактор "Бєларусь", працюючи на сухих зонах, утворює на кожному гектарі по 13-14 т пилу, що і без чорних бур спричиняє щорічно втрату мільярдів тонн родючого шару фунту. Ущільнення фунту колесами важких тракторів і комбайнів набуло загрозливих розмірів і веде до різкого зниження родючості фунту.
Внаслідок ущільнення зменшується інфільтрація опадів, збільшується стік талих і дощових вод, спостерігається застій води в замкнутих низинах. Усе це підвищує потенціальну загрозу прояву водоерозійних процесів.
Однією з основних ознак деградації земель в Україні є ерозія ґрунтів. Щороку площа еродованих земель збільшується на 80-100 тис. га.
З продуктами ерозії щороку виносяться сотні тисяч тонн поживних речовин, втрати яких компенсуються внесенням добрив тільки на 20-25%. Найбільш уражені водною ерозією землі в південно-східному та центральному регіонах держави. Частка змитих сільськогосподарських угідь у Луганській області сягнула 84%, Донецькій - 62%, Одеській, Кіровоградській, Харківській - 49%. інтенсивно яружною ерозією уражено 18% території України (Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, Одеська, Київська, Черкаська, Кіровоградська області та Автономна Республіка Крим).
На 17% території відбуваються процеси підтоплення (особливо на Поліссі). 80% зрошуваних земель зазнають техногенного підтоплення, а вторинним засоленням вражено 11 -25% земель.
З введенням в експлуатацію Дніпровського каскаду рівень води в Дніпрі підвищився від 2 до 15 м, спричинивши в зоні водосховищ затоплення заплав річок перших надзаплавних, а місцями й вищих терас, також порушилася рівновага схилів по лінії водного зрізу. Сучасна площа дніпровських водосховищ охоплює майже 700 тис. га. Значна частина цієї території до затоплення використовувалась як високопродуктивні сільськогосподарські (265 тис. га) та лісові (270 тис. га) угіддя. Близько 150 тис. га водосховищ -мілководдя. На прилеглих до водосховищ територіях підтоплені не менш як 60 тис. га сільськогосподарських угідь. У береговій зоні штучних водоймищ Дніпровського каскаду відбувається активний процес переформування берегів. Площа земель, зруйнованих дією хвиль, перевищила 6 тис. га., а за прогнозом - через 50 років експлуатації водоймищ може збільшитись у двічі.
На 30% території України активізувалися процеси карстоутворення, у тому числі на 27% проявився відкритий карст. Найбільш уражені цими процесами Волинська, Тернопільська, Вінницька, Миколаївська області та Автономна Республіка Крим.
На 50% освоєних площ схилів розвиваються зсуви, надто в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Одеській, Харківській областях та Автономній Республіці Крим, де дією зсувів порушено 40-50% території. У районах активної господарської діяльності (Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька та інші промислово-міські агломерації) зафіксовано 13,8 тис. зсувів і 2,5 тис. карстово-суфозійних об'єктів.
В Івано-Франківській та Закарпатській областях, на 70% гірських водозборів Криму, переважно в низькогір'ї, поширені селеві процеси, дією яких уражено 3-25% території.
Характерними негативними явищами в районах розміщення об'єктів гірничодобувної промисловості є переосушення, засолення, зрушення гірських порід і просадно над гірничими виробками. У Кривбасі величина просідання земної поверхні над гірничими виробками сягає 3-3,5 м, а в заплаві р. Самари та її притоків (Західний Донбас) сягає 2,7-5,6 м. Інтенсивне просідання поверхні землі зафіксоване на площі 700 тис. га, тільки у Лисичанську налічується 400 полишених гірничих розробок, біля яких утворюються нові провалля, що загрожують місту. В басейні р. Самари підтоплені вже 10 тис. будівель і 340 гідроспоруд.
Техногенне втручання у природний розвиток Чорноморського та Азовського узбережжя повсюдно супроводжується активізацією абразії (руйнування берегів), відтак втратою землі і значними матеріальними збитками для цих територій, що мають високу екологічну й рекреаційну цінність.
Згідно з державним земельним кадастром України, серед сільськогосподарських угідь 1,8 млн. га засолених земель, 2,8 млн. га - солонцюватих, 11,8 млн. га - кислих, 2,2 млн. га - перезволожених, 2,0 млн. га - заболочених, 0,47 млн. га - кам'янистих та 12,8 млн. га - змитих (рис. 1.4). Але в кадастрі немає будь-яких даних про дегуміфікацію, переущільнення, декальцифікацію, деструктуризацію, змитість, вторинне засолення, незбалансованість фізичних і хімічних властивостей, техногенну забрудненість, втрату біогенності ґрунтів.
Рис. 1.4. Обсяг сільгоспугідь із негативним впливом на родючість
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія і організація природоохоронної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літосфера та її охорона“ на сторінці 3. Приємного читання.
