Екосистеми та їх роль в організації біосфери

Екологія і організація природоохоронної діяльності

Живі організми і їх неживе (абіотичне) оточення нерозривно зв'язані одне з одним і знаходяться в постійній взаємодії.

Будь-яке співтовариство живих істот і середовище його перебування, об'єднані в єдине функціональне ціле, завдяки взаємозалежності і потоку енергії, що протікає в них та речовин, називається екосистемою. Екосистему варто розглядати як основну функціональну одиницю в екології.

З погляду теорії систем, екосистеми являють собою відкриті системи. Важливими компонентами для них є середовище на вході і середовище на виході. Наявність зовнішнього середовища варто вважати властивістю екосистеми.

Екосистема - універсальне поняття: екосистемою є і крапля води зі ставка, і в цілому вся біосфера, тобто це поняття не рангове. Поряд з терміном екосистема існує і термін біогеоценоз - екосистема з визначеним типом рослинності (наприклад, біогеоценоз листяного лісу, біогеоценоз степу тощо).

У цьому змісті для великих регіональних чи субконтинентальних біосистем використовується термін біом.

У кожної екосистеми виділяється жива (біотична) і нежива (абіотична) частина. Біотична частина (біота) - це співтовариство (сукупність) усіх живих організмів в межах виділеної екосистеми. Абіотична частина (абіота) - це неживе фізичне середовище, що функціонує разом зі співтовариством.

Особливе питання являє собою грунт, в якому інтегровані живі організми і нежива речовина. За пропозицією академіка В. І. Вернадського грунт визначається як біокосне тіло Землі.

Рослинний покрив являє собою найважливіший компонент будь-якої наземної екосистеми. В екології його визначають терміном "фітоценоз". Фітоценоз це сукупність популяцій автотрофних рослин, зв'язаних подібним відношенням до умов середовища. Розрізняють ще рослини едифікатори - тобто види, що грають основну роль у створенні біосередовища в екосистемі. На рис. 2.1 і 2.2 зображені потік енергії в природному співтоваристві і кругообіг речовин в екосистемі.

Потік енергії в природному співтоваристві

Рис. 2.1. Потік енергії в природному співтоваристві

Кругообіг речовин в екосистемі

Рис. 2.2. Кругообіг речовин в екосистемі

В екосистемі спільно знаходяться і функціонують безліч видів. З погляду займаного простору кожен вид характеризується своїм місцеперебуванням - місцем, де він живе, чи місцем, де його зазвичай можна знайти. Однак однієї просторової характеристики для визначення умов, у яких проживає вид, недостатньо. Більш ємним є поняття екологічна ніша - сукупність екологічних характеристик виду: місце перебування, їжа, місце розмноження, опір факторам середовища, відносини між конкурентами чи ворожими видами, - тобто всі умови його існування.

Так, наприклад, при меліорації земель відбувається звуження, а то й закриття екологічних ніш для одних видів і розширення (створення нових) ніш для інших.

Для життя деяких організмів потрібні умови, обмежені вузькими межами. Такі організми звуться стеноеки. Інші, навпаки, пристосовуються до більш мінливих умов - евриеки. Екологічна валентність організму представляє його здатність заселяти різноманітні середовища. Можна сказати, що різні види відрізняються різною біологічною стійкістю. Загальний закон біологічної стійкості ілюструється рис. 2.3, а основні екологічні закони приведені у Додатку 1.

Загальний закон біологічної стійкості

Рис. 2.3. Загальний закон біологічної стійкості

З погляду трофічної структури (ланцюга харчування) екосистема поділяється на два яруси: верхній автотрофний (самостійно харчується) ярус, тобто рослини, - тут переважає фіксація енергії світла, використання простих неорганічних з'єднань і нагромадження складних органічних сполук, і нижній гетеротрофний ярус (що харчується іншим), у якому переважають рослиноїдні та хижаки, трансформація і розкладання складних з'єднань.

У складі екосистеми виділяють наступні компоненти: неорганічні речовини (С, ЇМ, С02, Н20 та ін.), що включаються в кругообіг; органічні сполуки (білки, вуглеводи, ліпіди, гумусові речовини тощо); повітряне, водяне і субстрат не (мінеральний розчин) середовище, що включає кліматичний режим та інші фізичні фактори; продуценти - автотрофні організми, що можуть робити їжу з простих неорганічних речовин; макроконсументи - в основному бактерії і грибки [23].

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологія і організація природоохоронної діяльності» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Екосистеми та їх роль в організації біосфери“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. СТРУКТУРА ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА НЕОБХІДНІСТЬ ЙОГО ОХОРОНИ

  • Озонові діри в атмосфері

  • Кислотні дощі

  • Літосфера та її охорона

  • Гідросфера, характеристика та основні напрямки її охорони

  • Джерела забруднення гідросфери

  • Забруднення і очищення води

  • Антропогенний вплив на води Світового океану

  • Охорона Земних надр

  • Розділ 2. БІОСФЕРА ТА ЇЇ МІСЦЕ В ЛЮДСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Ноосфера

  • Екосистеми та їх роль в організації біосфери
  • Класифікація екологічних систем, характерні риси окремих екосистем

  • Розділ 3. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА АНТРОПОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ТА ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Види забруднення навколишнього середовища та напрямки його охорони

  • Стан навколишнього середовища в Україні

  • Використання та охорона надр

  • Організація водозабезпечення та очистки стічних вод

  • Джерела забруднення води

  • Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища

  • Способи очищення стічних вод

  • Хімічне очищення

  • Охорона атмосферного повітря

  • Джерела забруднення атмосфери

  • Методи та засоби очищення викидів в атмосферу

  • Забруднення земельних ресурсів та їх охорона і раціональне використання

  • Організація поводження з відходами

  • Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Законодавчі функції органів управління природоохоронною діяльністю

  • Виконавчі функції органів управління природоохоронною діяльністю

  • Екологічний моніторинг та система екологічної інформації

  • Екологічна експертиза та порядок її проведення

  • Організація проходження екологічної експертизи

  • Науково-технічний прогрес і економіка природокористування

  • Організація природоохоронної діяльності на підприємстві

  • Розділ 5. ГОСПРОЗРАХУНКОВИЙ МЕХАНІЗМ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Госпрозрахунковий механізм природокористування та охорони довкілля

  • Порядок сплати збору за забруднення природного середовища

  • Позабюджетні екологічні фонди та екологічне страхування

  • Розділ 6. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

  • Чистий економічний ефект природоохоронних заходів

  • Еколого-економічні показники оцінки виробничих процесів

  • Розділ 7. ПЛАНУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

  • Середньостроковий план

  • Короткострокові плани

  • Порядок розробки екологічних програм

  • Національна екологічна мережа України

  • Моделювання в розробці регіональних планів та програм

  • Програмно-цільовий метод планування природоохоронної діяльності

  • Розділ 8. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ТА ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА

  • Співробітництво з Європейським Союзом (ЄС)

  • Екологічна освіта

  • Інформування громадськості та громадські рухи

  • ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

  • Охорона атмосфери

  • Організація природоохоронної діяльності

  • Відходи