Підприємства хімічної промисловості - потужне джерело забруднення атмосферного повітря, водойм і ґрунтів газоподібними, рідкими і твердими відходами виробництва. Значної шкоди довкіллю завдають відходи виробництва фосфорних добрив (на 1 т продукту припадає майже 4 т фосфору). Технологія виробництва суперфосфату пов'язана з викидами в повітря пилу і сполук фтору. При виробництві сірчаної кислоти у газових викидах містяться сірчаний ангідрид, оксиди азоту, токсичний пил, літій і залишки миш'яку. В інших галузях хімічної промисловості в атмосферу викидають такі шкідливі речовини: при виробництві азотної кислоти - оксиди азоту, аміак, оксиди вуглецю; у виробництві хлору - хлор і соляну кислоту; при виробництві штучних волокон - сірковуглець, сірководень; при виробництві ацетилену, карбіду кальцію і феросплавів — вапняний пил, пил кремнієвої кислоти, що містять деякі метали і мають неприємний запах; при виробництві алюмінію електролізним методом - газоподібні сполуки фтору тощо. Відходи хімічної промисловості застосовуються в інших галузях. Із загального обсягу сировини, що використовується для виробництва сірчаної кислоти, близько 75% залишається у відходах - піритних недогарках, в 1 т. яких міститься заліза 40-63%, сірки 1-2%, міді 0,3-0,5%, цинку 0,4-1,4%, свинцю 0,3-0,6%. Ці недогарки застосовуються переважно при виробництві цементу. У промисловості будівельних матеріалів застосовуються гіпсові відходи хімічної промисловості. У сільському господарстві щороку використовується близько 1,5 млн. т. фосфогіпсу. Застосування фосфогіпсу в цементній промисловості заощаджує сировинні ресурси природного гіпсу. При виробництві цементу також використовують відходи сірчанокислотного виробництва,
борогіпс, відходи виробництва борної кислоти тощо. Підприємства хімічної промисловості споживають багато прісної води.
Целюлозно-паперова промисловість належить до джерел інтенсивного забруднення навколишнього середовища. Комбінат потужністю 180 тис. т/рік книжково-журнальної й паперової продукції на 15 тис. т/рік обгорткового і пакувального паперу споживає щороку 500 тис. м3 деревини, 95 тис. т мазуту (або 82 млн. м3 природного газу), 1070 МВт год електроенергії, 24,8 млн. м3 свіжої води; потребує вилучення із сільськогосподарського обороту майже 150 га земельних угідь під будівництво бетонного водосховища для збору річкової води, резервуарів місткістю 150 м3 кожний для забезпечення очисних споруд технічною водою. На целюлозно-паперових комбінатах джерелами газових викидів є содорегенеративні котлоагрегати, вапнянорегенеративні печі, варильні котли і випарні пристрої.
Підприємства багатьох галузей харчової промисловості інтенсивно забруднюють довкілля, особливо водні джерела. Це передусім стосується підприємств цукрової (споживає найбільше води), кондитерської, тютюнової й ефіроолійної промисловостей, які всі стічні води скидають у водойми практично без очищення (особливо небезпечними вважаються жомова і дифузійна вода). Вагомою причиною забруднення атмосферного повітря в харчовій промисловості є малоефективна робота газоочисного обладнання і пиловловлювачів, внаслідок чого в атмосферу викидається значна кількість сажі, сірчаного ангідриду, оксидів вуглецю й азоту, парів спирту, сухих кормових дріжджів тощо.
Підприємства з виробництва будівельних матеріалів забруднюють атмосферу монооксидом вуглецю, оксидами сірки, пилом, що містить сполуки важких металів, фтору, двоокису кремнію, азбесту, гіпсу, і тонкодисперсним скляним пилом, (питомі викиди монооксиду вуглецю на виробництво 1 т цементу, вапна і теплоізоляційних матеріалів досягають 20-60 кг, санітарно- технічного обладнання - 200 кг; викиди оксидів сірки на виробництві 1 т цементу складає 16 кг, вапна - 9 кг, будівельного гіпсу - 2 кг, санітарно-технічного обладнання - 3-8 кг). Вони також витрачають значну кількість води (виробництво цементу потребує 34%, промисловість нерудних матеріалів - 29%, скляна промисловість - 7,5%, підприємства з виробництва санітарно- технічного обладнання - 3%, силікатної цегли - 1,6%, від загальної кількості води, що витрачається в галузі). Необхідно зазначити, що в Україні накопичений певний досвід щодо використання вторинних матеріальних ресурсів відходів індустріального виробництва (кам'яновугільна зола і золошлакова суміш з теплоелектростанцій, відвальні шахтні породи, відходи вуглезбагачення тощо).
Екологодеструктивний вплив житлово-комунального господарства (ЖКГ) виявляється в потребі забезпечувати життєдіяльність людини. Мільйонне місто за добу споживає майже 625 тис. т води, 2 тис. т продуктів харчування, 9,5 тис. т пального. У навколишнє середовище без необхідної очистки й обробки надходить до 500 тис. т рідких, 2 тис . т твердих і 950 т газоподібних відходів. Обсяг твердих побутових відходів (ТПВ) зростає прямо пропорційно до зростання самих міст (їх обсяги щороку зростають на 1-1,5%). Накопичення значної кількості ТПВ потребує відведення нових земельних ділянок під звалища, спричинює подальше забруднення атмосферного повітря і водойм, є вибухо- і пожежонебезпечним, потенційним джерелом поширення інфекційних захворювань. Автомобільний, залізничний, морський, річковий, авіаційний, трубопровідний та інші види транспорту забруднюють повітря, воду, ґрунти тощо. На автомобільний транспорт припадає 94% викидів оксиду вуглецю, 44% оксиду азоту. Майже на 60% забруднення повітря у великих містах залежить від роботи пересувних транспортних засобів.
Сфера впливу сільського господарства - це перш за все земельні ресурси, тобто ґрунти. Сучасне сільське господарство внаслідок широкого використання добрив і пестицидів (кількість небезпечних речовин, що надходять у біологічний колообіг в результаті сільськогосподарської діяльності, приблизно дорівнює обсягу забруднень від промисловості) негативно впливає на хімічний склад ґрунтів. Зазначимо, що фосфатні руди радіоактивні й радіоізотопи, які знаходяться у вироблених з цих руд добривах (носії радіоактивних забруднень ґрунтів і ґрунтових вод), проникають із ґрунту в харчові культури. Радіоактивне забруднення зростає, якщо добрива вносять у ґрунт у рідкому вигляді. Водна ерозія особливо руйнівна в господарсько освоєних гірських районах, районах з різко почленованим рельєфом, сильним і нерівномірним стоком талих або зливових вод, а вітрова ерозія завдає руйнівної дії в посушливих степових районах з піщаними і супіщаними ґрунтами.
Проблеми збереження біорізноманіття
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Питання оцінки впливу на навколишнє середовище» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Галузеві та регіональні екологічні проблеми“ на сторінці 2. Приємного читання.
