ЗАБРУДНЕННЯ ГЛОБАЛЬНЕ - фоново-біосферне забруднення, що виявляється в будь-якому місці планети далеко від його джерела. Напр., ДДТ в яйцях пінгвінів у Антарктиці.
ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ - надходження в ґрунт різних забрудників (нагромадження пестицидів, незасвоєних мінеральних
добрив, відходів тваринництва, рільництва, промисловості, патогенних організмів, нафтопродуктів тощо), що не розкладаються в процесі самоочищення ґрунту й змінюють його фізично-хімічної і біологічної властивості. Це значно знижує родючість ґрунту, технологічну, поживну й санітарно-гігієнічну цінність вирощуваних рослин та якість інших природних об'єктів.
ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ - надходження в середовище природно-антропогенне будь-яких забрудників у кількостях, що спричиняють зміну властивостей компонентів природи та (або) шкідливо впливають на біоту, в т.ч. на людину. Див. також Забруднення.
ЗАБРУДНЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНЕ - теплові викиди, шуми," вібрації, електромагнітні поля, ультра- та інфразвукове, світлове, лазерне випромінювання, випромінювання інфрачервоне, випромінювання ультрафіолетове, йонізуюче випромінювання та Ін.
ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНЕ - забруднення середовища та його компонентів, що виникає внаслідок природних процесів та явищ (вулканічна діяльність, урагани, селі, пилові бурі тощо) без вплину людини.
ЗАБРУДНЕННЯ РАДІАЦІЙНЕ - форма фізичного забруднення, пов'язана з перевищенням природного рівня вмісту в середовищі радіоактивних речовин.
ЗАБРУДНЕННЯ ТЕПЛОВЕ - форма фізичного антропогенного забруднення внаслідок підвищення температури середовища, головним чином у зв'язку з промисловими викидами (нагрітого повітря, газів, води) або як вторинний наслідок зміни хімічного складу середовища.
ЗАБРУДНЕННЯ ФІЗИЧНЕ - забруднення середовища, пов'язане із зміною його фізичних параметрів: температурно- енергетичних, хвильових, радіаційних тощо.
ЗАБРУДНЕННЯ ХІМІЧНЕ - 1) зміна природних хімічних властивостей середовища, що перевищує середньо-багаторічні коливання кількості будь-яких речовин для даного періоду; 2) проникнення в середовище хімічних речовин, яких, як правило, у ньому не було, або підвищення нормальної концентрації речовин.
ЗАБРУДНИК, ПОЛЮТАНТ - будь-який (природний чи антропологічний) фізичний агент, хімічна речовина або біологічний
вид (головним чином мікроорганізми), котрий потрапляє в довкілля чи виникає в ньому в кількостях, що виходять за межі звичайної наявності - граничних природних коливань або середнього фону природного. У найзагальнішому вигляді 3. класифікуються так: за походженням - механічні, хімічні, фізичні, біологічні; 3. первинні, 3. вторинні; матеріальні, енергетичні; за тривалістю дії - 3. стійкі, 3. нестійкі, напівстійкі, середньої стійкості; за впливом на біоту - 3. прямої дії та 3. непрямої дії. Нині довкілля забруднюють більш як 7 тис. хімічних сполук, що виділяються в процесі промислового виробництва, багато з яких токсичні, мутагенні й канцерогенні. До найпоширеніших і найнебезпечніших 3. довкілля належать оксид вуглецю, оксиди азоту, вуглеводні (шкідливі), діоксид сірки, сірководень, сірковуглець, сполуки хлору, фтору, свинець, кадмій, ртуть.
ЗАБРУДНИК ВТОРИННИЙ - забрудник, що утворюється в результаті хімічних реакцій між забрудниками первинними та природними агентами або в ході хімічного розкладання первинного забрудника.
ЗАБРУДНИК ПРЯМОЇ ДІЇ - фізичний, хімічний або біологічний забрудник, який, потрапляючи в довкілля, безпосередньо впливає на його компоненти й спричиняє реальне забруднення.
ЗАВОДЬ - невелика затока в руслі річки з повільною, часто зворотною течією.
ЗАКАЗНИК - територія або акваторія, на якій охороняються окремі види рослин або тварин чи природні комплекси (озера, болота, ділянки лісу або степу з видами рідкісними рослин чи тварин, печери, унікальні геологічні утворення та ін.). На території 3. дозволяється обмежена господарська діяльність, що не завдає шкоди охоронюваним об'єктам (налр., заготівля сіна, збирання трав, регламентоване полювання).
ЗАКОНИ ПРО ОХОРОНУ ПРИРОДИ - найвищі законодавчі акти (державні і міжнародні), що становлять правову основу охорони природи й відображають комплексний підхід до правового регулювання відносин у сфері взаємодії суспільства з довкіллям. Містять обов'язкові для всіх громадян вимоги, спрямовані на забезпечення норм, умов функціонування екосистем та експлуатацію природних ресурсів раціональну.
ЗАКОНОДАВСТВО ПРИРОДООХОРОННЕ - сукупність нормативно-правових актів (законів), що визначають порядок та умови охорони природи, діяльність у цьому напрямі державних і громадських організацій, права та обов'язки природо-користувачів, їхню відповідальність за порушення природоохоронних норм і правил. 3. п. є юридичною основою системи правової охорони природи та екологічної безпеки біосфери. Основний законодавчий акт у галузі охорони природи в нашій державі - Закон України про навколишнє природне середовище (1991). До важливих державних документів належать також: Земельний кодекс України (1992), Водний кодекс України (1995), Лісовий кодекс України (1994), кодекси "Про надра" (1994), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995), закон "Про природний-заповідний фонд України" (1992). На підставі цих документів відповідні відомства створюють підзаконні акти (наприклад, правила полювання, правила ведення бурових робіт тощо), в яких установлюються конкретні вимоги щодо користування ресурсами природними.
ЗАКРІПЛЕННЯ ПІСКІВ - стабілізація поверхні пісків закріпляючими речовинами або засівом і посадкою рослин.
ЗАЛІСЕННЯ - створення лісового покриву шляхом висіву насіння лісових порід, садіння їх саджанців або сприяння природному відновленню лісу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Питання оцінки впливу на навколишнє середовище» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИСНОВКИ“ на сторінці 21. Приємного читання.
