Законодавство України про екологічну експертизу класифікує порушення з боку наступних учасників експертного процесу: замовник документації, що підлягає ЕЕ, й особи, зацікавлені у певному змісті висновку експертизи; керівники спеціально уповноважених державних органів в області ЕЕ; керівники експертних комісій та експерти ДЕЕ; посадові особи державних органів виконавчої влади й органів державного нагляду і контролю; посадові особи органів місцевого самоврядування. Порушеннями законодавства про ЕЕ замовником документації та зацікавленими особами є: не надання документації на ДЕЕ; фальсифікація матеріалів, відомостей і даних, що надаються на ДЕЕ, а також відомостей про результати її проведення; примушення експерта до підготовки свідомо неправдивого висновку експертизи; створення перешкод організації й проведенню ДЕЕ; ухилення від надання спеціально уповноваженим державним органам в області ЕЕ і громадським організаціям, що організовують і проводять експертизу, необхідних матеріалів, відомостей і даних; реалізація об'єкта без позитивного висновку ДЕЕ; здійснення господарської діяльності, яка не відповідає документації, що отримала позитивний висновок ДЕЕ. Порушеннями законодавства в області ЕЕ керівниками спеціально уповноважених державних органів в області екологічної експертизи, експертних комісій та експертами ДЕЕ є: порушення встановлених діючим законом правил і порядку проведення ДЕЕ; порушення порядку формування й організації діяльності експертних комісій; невиконання встановлених діючим законом для спеціально уповноваженого державного органу в області екологічної експертизи обов'язків; порушення встановленого порядку витрачання перерахованих замовником документації коштів на проведення експертизи; невідповідність оплати виконаних робіт їх об'єму та якості; порушення вимог законодавства про екологічну експертизу й інших нормативно- технічних документів; необґрунтованість і фальсифікація висновків ДЕЕ; необґрунтованість матеріалів з обліку висновків ГЕЕ й аргументованих пропозицій, що надійшли від органів місцевого самоврядування, громадських організацій, громадян щодо екологічних аспектів господарської діяльності, яка підлягає ДЕЕ. Порушеннями законодавства про ДЕЕ посадовими особами державних органів виконавчої влади і державного нагляду та контролю, а також органів місцевого самоврядування є: порушення встановленого законодавством порядку проведення ЕЕ; надання свідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об'єкта; надання дозволів на спеціальне природокористування; фінансування та реалізація проектів і програм чи діяльності, які . можуть негативно впливати на стан довкілля без позитивного висновку ЕЕ; здійснення ЕЕ неправоздатними підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян й іншими формуваннями; недотримання під час реалізації об'єкта експертизи вимог щодо охорони довкілля, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки відповідно до висновку ДЕЕ; незаконне втручання будь-кого у проведення ЕЕ; ухилення від надання на законну вимогу державних еколого-експертних органів і формувань необхідних відомостей і матеріалів; підготовка свідомо неправдивого висновку ДЕЕ; незаконна відмова від державної реєстрації заяв про проведення громадської екологічної експертизи. Особи, винні в порушенні законодавства в галузі екологічної експертизи, притягаються відповідно до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.
Фінансування об'єктів ДЕЕ здійснюється /її замовником (об'єктів, що реалізуються за рахунок державних капіталовкладень, - за рахунок державного бюджету). Замовники інших екологічних експертиз, особи, зацікавлені в проведенні додаткових експертиз, а також підприємства, установи й організації, що експлуатують екологічно небезпечні об'єкти, проводять ЕЕ за свій рахунок згідно з договорами. ДЕЕ проводиться за умови її попередньої оплати замовником у повному обсязі й у встановленому порядку документації. Проведення ДЕЕ починається після її оплати і прийому комплекту необхідних матеріалів і документів у повному обсязі. Після визначення вартості проведення ДЕЕ відповідальний виконавець готує повідомлення замовникові про прийом матеріалів на експертизу і необхідності оплати експертизи матеріалів (до 30 днів з дня отримання повідомлення з додатком рахунку на оплату і кошторису витрат; за відсутності документа, що підтверджує оплату проведення ДЕЕ, протягом 30 днів з дня отримання замовником документації повідомлення про необхідність оплати експертиза представлених матеріалів не проводиться, а самі матеріали повертаються замовникові із супроводжуючим листом про повернення матеріалів). Перераховані замовником фінансові кошти витрачаються виключно на проведення ДЕЕ. Спеціально уповноважений державний орган несе відповідальність за цільове використання цих коштів. Вартість робіт з організації й проведення ДЕЕ документації визначається для кожного об'єкта експертизи окремо, виходячи з витрат, пов'язаних з проведенням експертизи документації й матеріально-технічним забезпеченням позаштатних експертів.
Розглянемо особливості ДЕЕ різних об'єктів. У всіх випадках ДЕЕ виступає як процедура оцінювання достатності екологічного обґрунтування проектів. При цьому експертна комісія виходить як з формальних ознак, визначених нормативною базою, так й із змістовного співставлення існуючої екологічної ситуації та тієї обстановки, яка складеться при створенні й експлуатації планованого об'єкта. До формальних ознак відносяться: наявність всіх необхідних матеріалів, передбачених законом та їх достовірність; адекватність методів збору, дослідження й обробки інформації стосовно завдань проекту; наявність всіх необхідних узгоджень владних і наглядових структур відповідного рівня; дотримання санітарно-гігієнічних нормативів, технологічних норм використання сировини й енергії, нормативів використання території й Інших природних ресурсів, коректність розрахунків ССЗ тощо; результати громадських слухань і облік інтересів всіх зацікавлених сторін. Змістовний аналіз спирається на оцінки існуючих техногенних навантажень на компоненти довкілля й перевірку прийнятності розрахованого рівня екологічного ризику. Цей аналіз покликаний підтвердити допустимість появи нових впливів (за складом і кількістю) у вже існуючій (чи виниклій) природно-технічній системі, а також правильність обґрунтування географічного розміщення об'єкта й окремих частин його інфраструктури з погляду оптимізації їх шкідливого впливу на екосистеми і населення. Побічно при цьому повинен розглядатися й очікуваний позитивний соціально-економічний ефект (без нього рішення про допустимість планованої діяльності взагалі неможливе). І екологічна експертиза якраз є процесом перевірки екологічного обґрунтування чи результатів оцінки впливу. Природно, що екологічна експертиза промислових об'єктів різних галузей має виразну специфічність, пов'язану з несиметричністю впливу на окремі компоненти навколишнього середовища - ресурсоємні, водоємні, землеємні тощо виробництва.
Гірничовидобувні й гірничопереробні підприємства за ступенем і незворотністю порушень природної рівноваги в екосистемах займають одне з провідних місць серед всіх виробничих комплексів. До негативних наслідків відносять трансформацію ландшафтів, погіршення стану атмосфери, зменшення придатних для сільськогосподарського використання площ земель, забруднення ґрунтового покриву, розвиток ерозійних процесів, зміну стану і властивостей гірських порід, а також гідрологічного і гідрогеологічного режиму району. Одним з технологічних процесів на гірничовидобувних, збагачувальних і теплоенергетичних підприємствах є відвалоутворення, що передбачає транспортування й укладання на частини земельного відведення гірської породи, що попутно видобувається, неконденційних корисних копалини, шлаку, золи. З видобутої мінеральної сировини 90-95% практично безповоротно втрачається у вигляді твердих, рідких і газоподібних відходів, утворюючи техногенні геологічні тіла, які є джерелами екологічного забруднення. Для цих відходів загальними є такі проблеми екологічно безпечного складування: геомеханічні (збереження стійкості відкосів, прогноз ущільнення відкладі та деформацій слабоводопроникних відкладів); гідрологічні й гідрогеологічні (запобігання поверхневому змиву техногенних відкладів і міграції забруднювачів у поверхневі й підземні води, а також створення захисних споруд - протифільтраційних завіс, екранів тощо; збереження водного балансу території); аерологічні (закріплення поверхонь, що виділяють пил); рекультиваційні. До відходів гірничого виробництва відносяться також ґрунти природного походження, що гідравлічно намиваються, та техногенні наноси: гідровідвали, що формуються при складуванні вскришних порід гідравлічним способом; хвостосховища для відходів збагачення твердих корисних копалини; золовідвали, що акумулюють золошлаки теплоенергетичної галузі; шлаконакопичувачі, призначені для тривалого зберігання.
У зв'язку з підвищеною екологічною небезпекою експлуатації намивних території їх розрізняють за класами відповідальності залежно від об'єму складованих хвостів, інженерно-геологічних характеристик складованих матеріалів і ґрунтів основи, конструкції сховища відходів, умов експлуатації, положення породного масиву у рельєфі й відносно інших промислових і цивільних об'єктів. Намивні гірничотехнічні споруди є об'єктами підвищеної екологічної небезпеки, оскільки можуть - бути джерелами забруднення повітря, підземних і поверхневих вод, ґрунтового покриву на значних територіях. При традиційній технології намивання у внутрішніх зонах гідровідвалів і хвостосховищ формуються потужні (до 50-100 м) товщі тонкодисперсних матеріалів, які знаходяться протягом десятиліть у неущільненому стані, що визначає їх низьку несучу здатність і виключає можливість раціонального використання намивних територій. Водонасичені слабоущільнені масиви можуть створювати загрозу затоплення прилеглих площ. Техногенні наноси формуються на територіях великих промислових центрів і за їх межами. З інфільтруючими водами поллютанти потрапляють у ґрунтово-рослинний шар і ґрунтові води, а потім поглинаються і накопичуються в рослинах.
Головна умова, виконання якої в матеріалах проекту гірничо- видобувного виробництва повинен встановити експерт, - застосування таких способів вилучення чи використання природних ресурсів, які взаємно економічно й екологічно виправданні, тобто запобігають порушенню і забрудненню довкілля при оптимальних витратах на процес. Потім він повинен зосередитися на питаннях аварійності гірничого виробництва (необхідно зазначити, що вугільна промисловість є найбільш небезпечною галуззю). Високий рівень травматизму й аварійності в гірничо-видобувних галузях пов'язаний з об'єктивними і суб'єктивними причинами (до перших відносяться умови проведення робіт, висока концентрація енергоспоживаючих процесів і механізмів, значні об'єми робочих зон і недостатня інформація про властивості й поведінку навколишнього середовища; суб'єктивні причини пов'язані із застарілими технологіями, незадовільною організацією охорони праці, порушенням правил і норм праці тощо). Системи екологічної
Таблиця 5.3
Допустимий нормами узагальнений ризик реалізації граничних станів для гребель основних типів, 1/рік
| Клас споруд | Верхня межа ризику | Нижня межа ризику | ||
| бетонні гравітаційні й контрфорсні греблі | арочні греблі | греблі 3 ґрунтових матеріалів | ||
| І | 5ˑ10ˉ5(10ˉ4) | 2ˑ10ˉ5(4ˑ10ˉ5) | 10ˉ5(2 ˑ10ˉ5) | 3 -10ˉ5 (7ˑ10ˉ5) |
| ІІ | 5ˑ10ˉ4(10ˉ3) | 2,5ˑ 10ˉ4 (5ˑ 10ˉ1) | 10ˉ4(2 ˑ10ˉ4) | 4 ˑ10ˉ4 (8ˑ10ˉ4) |
| III | 4ˑ10ˉ3 (7ˑ10ˉ3) | 2ˑ10ˉ3 (4-10ˉ3) | 9ˑ10ˑ4 (2 ˑ10ˉ3) | 3 ˑ10ˉ3 (5 ˑ10ˉ3) |
| IV | 6ˑ10ˉ3(1,2ˑ10ˉ2) | 3ˑ10ˉ3(6ˑ10ˉ3) | 2 ˑ10ˉ3 (4 ˑ10ˉ3) | 5ˑ10ˉ3 (9ˑ10ˉ3) |
Примітка. У дужках - ризик для періоду тимчасової експлуатації
безпеки на шахтах і копальнях повинні охоплювати не тільки простір робочої зони, але й всю територію (при необхідності - прилеглу акваторію) шахтного двору, місць транспортування і складування продукції й відходів. У проектах копалень, що сильно обводнені, а також при розробці руд, схильних до розчинення, повинні передбачатися спеціальні заходи з ізоляції гірничих робіт від водоносних горизонтів. Вирішення гідрогеологічних проблем на стадії проектування дозволить зберегти екологічну рівновагу, що склалася. Численність і різноманіття джерел виділення попутних, як правило, забруднюючих навколишнє середовище мас речовини й енергій при видобуванні, переробці, транспортуванні та використанні мінеральної й енергетичної сировини вимагають наявності у проекті результатів ризик-аналізу та прогнозу впливів об'єктів гірничо-видобувного виробництва, створення і підтримки широкої мережі отримання безперервної інформації про інтенсивність впливів і відгук об'єктів довкілля, встановлення екологічних обмежень на технологічні процеси та створення системи екологічної безпеки як для самого об'єкта, так і для пов'язаних з ним екосистем, включаючи населення, що тут проживає.
Підприємства теплоенергетики, чорної й кольорової металургії ще значніші, ніж вище згадані, джерела забруднень. Нині виплавка 1 т чавуну супроводжується утворенням в середньому 1,2 т відходів збагачення і 0,9 т золи. У кольоровій металургії на 1т продукції утворюється 100-200 т і більше відходів. Найважливіша особливість кольорової металургії - утворення у процесі переробки сировини токсичних речовин, що забруднюють відходи - сполук сірки, миш'яку, сурми, селену, телуру тощо. До екологічних особливостей технології металургійного виробництва відносяться його водоємність, що породжує проблеми очищення стічних вод, і енергоємність, що побічно впливає на забруднення атмосферного повітря. Досить складною є експертиза гідроенергетичних проектів, екологічні аспекти яких пов'язані з їх технологічними і конструктивними особливостями, гідрологічним режимом споруди. ГЕС відносяться до об'єктів підвищеного екологічного ризику залежно ВІД типу греблі (табл. 5.3). При перевірці розрахунків узагальненого ризику необхідно проаналізувати повноту переліку чинників ризику, що враховуються, і створюваних ними небезпек за наступною схемою (рис. 5.3). Вплив водосховищ на ландшафти прилеглої території різний в районі верхнього б'єфу (зміна рівня, гідродинамічний вплив на переформовування берегів, затоплення ґрунтів , гідрогеологічні явища у вигляді фільтрації й підпору ґрунтових вод, у перспективі - кліматичні зміни, замулювання й евтрофікація водосховища) і нижнього б'єфу (ерозія русла і берегів, перешкода міграції риби, накопичення загиблого фіто- і зоопланктону).
Необхідність проведення після проектної екологічної оцінки випливає з того, що навіть вірно оцінені впливи ще не означають, що будуть автоматично розроблені й виконані заходи щодо їх мінімізації. Основні причини, за яких рекомендації ОВНС і висновки ДЕЕ можуть виявитися неефективними чи зовсім не виконуватися, такі: неповний облік екологічних рекомендацій при введенні в експлуатацію і функціонування господарських об'єктів; можлива непередбачена зміна зовнішніх умов, зокрема стану довкілля чи виникнення іншої господарської діяльності; помилки прогнозних моделей; дуже загальні й невизначені прогнозні висновки; неповнота знань про вплив будь-якої діяльності на довкілля. Тому найважливішим є те, як висновки ОВНС і ДЕЕ виконуватимуться при здійсненні проекту, тобто наскільки складені програма моніторингу і план природоохоронних заходів реалістичні. Завданнями післяпроектних стадій ЕО при цьому виявляються: забезпечення виконання рекомендацій, розроблених і сформульованих у процесі ОВНС для запобігання і зменшення впливів; оцінка, аналіз фактичних впливів і співставлення їх характеру і величини з раніше визначеними, а також коректування (якщо необхідно) заходів щодо запобігання і зменшення впливів; розвиток системи ЕО шляхом збору й аналізу інформації про адекватність зроблених прогнозів і ефективності запропонованих заходів. Важливим механізмом забезпечення виконання перелічених завдань слугують плани екологічного менеджменту (ПЕМ; Environmental Management Plans), включення яких у підсумкові документи ЕО вимагається зростаючим числом національних систем і міжнародних організацій. За визначенням Світового банку, ПЕМ - взаємопов'язана ієрархічна система організаційних, технічних і моніторингових заходів, необхідних на стадії виконання проекту для усунення негативних екологічних і соціальних ефектів, їх компенсації чи зменшення до прийнятних значень (важливість складання ПЕМ, зокрема, полягає у тому, що вони зводять в єдиний документ вимоги до природоохоронних заходів, полегшуючи таким чином контроль над їх виконання). ПЕМ - це механізм, що забезпечує передачу відповідальності за виконання заходів зі зменшення впливів від розробника проекту і дозвільного державного органу до власника/керівника об'єкту і контролюючого державного органу. Одними з найпоширеніших вимог до ПЕМ у складі документації з ЕО є вимоги Світового банку. Його фахівці надають ПЕМ таке велике значення, що пропонують зробити їх основним документом, який підсумовує процес ЕО, і використовувати традиційну ОВНС як обґрунтовуючий додаток до ПЕМ. Основу ПЕМ складає опис заходів з моніторингу. Післяпроектний моніторинг широко застосовується у міжнародній практиці й точніше описує діяльність, направлену на виконання двох основних завдань - визначення відповідності здійснюваних проектних рішень затвердженому плану (у тому числі ПЕМ) та коректування (при необхідності) заходів із запобігання і зменшення впливів.
Рис. 5.3. Перетворення небезпек при оцінці узагальненого ризику
Післяпроектний аналіз (у широкому сенсі) може розглядатися як діяльність, незалежна від ПЕМ, і включати періодичні й епізодичні спостереження за проектом і параметрами довкілля, інспекції й аудити, що проводяться самим замовником, його підрядниками чи зовнішніми сторонами (наприклад, державними органами, громадськістю й іншими учасниками процесу ЕО). Після проектний аналіз охоплює нагляд і контроль (зокрема державний) за здійсненням проекту (наприклад, за дотриманням умов природокористування і виконанням запланованих заходів із зменшення впливів) і моніторинг впливу на довкілля, який може надавати інформацію для коректування раніше ухвалених рішень, а також вносить внесок у формування інформаційної бази для ЕО аналогічних проектів. Враховуючи різноманітність форм І методів післяпроектного аналізу і пов'язану з цим складність його організації й використання отриманої інформації, рекомендується складати окремий план післяпроектного аналізу в складі ПЕМ чи окремо. Післяпроектний аналіз має на увазі взаємодію декількох сторін. Співпраця між підприємствами, державними службами, неурядовими організаціями громадськістю дає додаткові можливості для ефективного зниження негативних впливів на довкілля. Дані післяпроектного аналізу (як і висновки ОВНС) тільки надають інформацію для здійснення заходів зі зменшення впливів на довкілля. Для того, щоб ці заходи втілилися у реальність, необхідні визначення відповідальності, виділення ресурсів, підготовка персоналу і створення організаційних структур і механізмів для забезпечення виконання цих заходів. Зазначенні елементи повинні детально описуватися у ПЕМ.
У систематичному вигляді процедури післяпроектного аналізу перетворюються у систему екологічного менеджменту. Будь-яка система менеджменту має на увазі план менеджменту, тому СЕМ і ПЕМ пов'язують відносини загального й окремого. Міжнародний стандарт ІБО 14001 визначає СЕМ як частину загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації й вдосконалення екологічної політики, цілей і завдань. Розробка і включення ПЕМ в ОВНС застосовуються рідко. Ще рідші є вимоги про створення СЕМ. Наприклад, закон Естонії називається "Про екологічну оцінку й екологічний аудит". Його положення, що стосуються екологічного аудиту, можуть звучати і в сенсі післяпроектного аналізу, хоча основний зміст аудиту трактується як джерело даних для ОВНС. Серед прикладів вимог до післяпроектних стадій ЕО в національних законодавствах і болгарська система, в якій проекти, що її пройшли, також проходять обов'язковий екологічний аудит через 5 років після схвалення проекту. У Чилі власник підприємства, що було об'єктом ЕО, зобов'язаний провести незалежний екологічний аудит за свій рахунок і надати його результати державним органам. При цьому пропонується три альтернативні фірми, що спеціалізуються в області екологічного аудиту, а державний орган вибирає одну з них і призначає як аудитора. Більшість інших міжнародних організацій, у тому числі Агентство міжнародного розвитку США та ЄБРР, пред'являють до своїх клієнтів тільки вимогу надавати у складі ЗВНС план моніторингу. "Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті" вказує на можливість включення у ЗВНС "Короткого змісту програм моніторингу й управління і всіх планів післяпроектного аналізу" (при необхідності).
В Україні є чимало об'єктів, для яких необхідно провести екологічну експертизу (насамперед, промислові підприємства, транспортні депо тощо). Навіть поверховий погляд дає всі підстави стверджувати, що переважна більшість таких об'єктів діє в не правовому полі з точки зору екологічного законодавства. Ціла низка таких чинників, як економічна криза, низька виконавська дисципліна, недостатні асигнування на природоохоронні цілі, недостатні можливості технологічного переоснащення виробництв, невідпрацьованість економічних механізмів природокористування, становлять сьогодні реальну загрозу подальшого погіршення стану довкілля в країні.
Відповідно до Конституції України, ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", Конвенції "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля" тощо та з метою забезпечення прав громадськості щодо участі у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля МЕПР було затверджено "Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля". Згідно цього Положення наведені нижче терміни вживаються в такому значенні. Громадськість - одна або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об'єднання, організації або групи, які діють згідно з чинним законодавством України або практикою. Зацікавлена громадськість - громадськість, на яку впливає реалізація рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля. Громадське обговорення (публічне слухання або відкрите засідання) - процедура виявлення громадської думки з метою її урахування при прийнятті органами виконавчої влади рішень з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля (розміщення, проектування, будівництво або реконструкція об'єктів; розробка проектів нормативно-правових актів тощо). Суб'єкти громадського обговорення - органи державної влади; підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, суб'єкти підприємницької діяльності, які планують або здійснюють господарську діяльність; ЗМІ; зацікавлена громадськість. Особа, яка приймає рішення (ОПР) з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, - орган державної влади, до компетенції якого входить прийняття таких рішень; підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, на які законодавством України покладено виконання інформаційних чи інших обслуговуючих функцій у сфері охорони довкілля. Замовник проекту рішення з питань, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля - будь-який суб'єкт, який звертається з клопотанням щодо запровадження господарської діяльності до ОПР.
Державна і громадська екологічні експертизи в Україні регулюються тими самими законами, однак функції цих процедур, а також їх місце у системі прийняття рішень істотно різняться. При цьому процедура ГЕЕ практично не регламентована підзаконними актами. Право українських громадян на участь у проведенні ГЕЕ є одним із елементів закріпленої у ст. 8, 9, 10, 11 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" системи екологічних прав громадян. Законодавче закріплення правових засад ГЕЕ (ст. 26) зумовлене підвищеною зацікавленістю громадськості у безпосередньому вирішенні екологічних проблем, в усуненні прогалин, які мають місце в законодавстві, а також, у кінцевому результаті - у відверненні аварій і катастроф техногенного походження, попередженні й ліквідації проявів стихійних сил природи. Ст. ЗО визначає, що ГЕЕ здійснюється незалежними групами фахівців з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах. ГЕЕ проводиться незалежно від ДЕЕ. Висновки ГЕЕ можуть враховуватися органами, які здійснюють ДЕЕ, а також органами, що зацікавлені у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт. З прийняттям ЗУ "Про екологічну експертизу" реалізація громадянами права на участь у проведенні ГЕЕ та обнародування її результатів законодавчо гарантована (ст. 10). Порушені права громадян у галузі охорони довкілля мають бути поновленні, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України. Ст. 16 цього Закону визначає, що ГЕЕ може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань. Вона може проводитися шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань. Повноваження громадських організацій екологічного спрямування на проведення ГЕЕ є одним з видів їх статутної діяльності (ст. 21). Громадські природоохоронні об'єднання мають право: а) брати участь у розробці планів, програм, пов'язаних з охороною довкілля, розробляти і пропагувати свої екологічні програми; б) утворювати громадські фонди охорони природи; за погодженням з місцевими Радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об'єднань виконувати роботи з охорони і відтворення природних ресурсів, збереження та поліпшення стану довкілля; в) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони довкілля перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів; г) проводити ГЕЕ, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення; д) вільного доступу до екологічної інформації; е) виступати з ініціативою проведення державного І місцевих референдумів з питань, пов'язаних з охороною довкілля, використанням природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки; є) вносити до відповідних органів пропозиції- про організацію територій та об'єктів ПЗФ; ж) подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля; з) брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони довкілля; и) брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з екологічних питань; І) оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення. Діяльність громадських об'єднань в галузі охорони довкілля здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.
До форм участі громадськості в прийнятті рішень належать: робота в складі експертних і робочих груп, комісій, комітетів з розробки програм, планів, стратегій, проектів нормативно-правових актів, оцінок ризиків; робота в складі державних еколого- експертних комісій; громадське обговорення проектів рішень центральних органів виконавчої влади та їх органів на місцях, що справляють чи можуть справити негативний вплив на стан довкілля, під час проведення парламентських слухань, конференцій, семінарів, круглих столів, обговорення результатів соціологічних досліджень, зборів громадян за місцем проживання тощо; організація та проведення ГЕЕ; обговорення заяв про екологічні наслідки запланованої діяльності й можливих альтернативних варіантів проектів рішень щодо цих видів діяльності при проведенні ОВНС; підготовка звернень до органів виконавчої влади з актуальних екологічних проблем з пропозиціями та рекомендаціями щодо їх вирішення в порядку, установленому Законом "Про звернення громадян"; виступи в ЗМІ з екологічних питань; інші форми, передбачені законодавством України.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Питання оцінки впливу на навколишнє середовище» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Державна та громадська екологічна експертиза“ на сторінці 2. Приємного читання.
