| індикатори ступеня впливу | об'єм скиду біогенних речовин у стічних водах: всього; прямий скид у водойми; скид на людину у прибережних регіонах; питомі навантаження фосфоровмісних добрив на 1 га сільгоспугідь |
| індикатори стану | середня концентрація фосфору в уразливих ділянках: частота і характеристика розвитку синьозелених водоростей; евтрофікація річок, які ранжовані за концентрацією мінерального фосфору - слабка (< 25 мкг/л), середня (25-50 мкг/л) і сильна (> 50 мкг/л) |
| індикатори відгуку | ступінь доочищення фосфору на комунальних очисних спорудах: скорочення прямих скидів неочищених стічних вод; частка населення прибережних регіонів, приєднаного до систем очищення стічних вод; площі водозахисних зон з природною рослинністю |
працюючих, види й об'єми відходів, обіг відходів у природних середовищах, стан захисних зон, ареали і шлейфи забруднення. Функціональне зонування урбанізованих територій (селітебні, рекреаційні й промзони, особливості забудови й озеленення) і спеціалізація промзон дозволяють досліджувати вплив рівнів навантажень на повітря, воду і ґрунт різних міських районів, а через транспортні потоки і взаємні транскордонні впливи оцінити і перерозподіл антропогенних навантажень між районами. Для контролю транскордонних водних басейнів пропонуються наступні критерії, що враховують розвиток основних негативних процесів: евтрофікація прісноводних водних систем; кислотні навантаження, процеси закиснення компонентів екосистем; скорочення біорізноманіття; використання водних ресурсів. Розглянемо оцінку процесу евтрофікації за індикаторами екологічної обстановки. Індикатори впливу техногенної діяльності на водозборі пов'язані з об'ємом біогенних речовин у стічних водах, можуть варіювати від валового до зосередженого скиду і до питомих навантажень від дифузних скидів із сільгоспугідь. Власне, наявність процесу евтрофікації відображають індикатори стану в уразливих ділянках екосистем - мілководдях, зонах сповільненого водообміну, кінцевих водоймах стоку. Ефективність боротьби з евтрофікацією характеризують індикатори відгуку екосистем на захисні заходи, що наочно показують, які результати досягнуті (табл. 4.3). Для уникнення конфліктних ситуацій і конфронтації необхідно відобразити всі галузеві й державні інтереси у водокористуванні, встановивши: ліміти забору води; кількість води, яка обов'язково залишається у живому стоці річки (і не може бути вилучена); плату за воду як ресурс, створення необхідних умов утворення стоку на території басейну; плату за здійснення водоохоронних заходів; систему збору плати всіх видів і штрафних санкцій за забруднення поверхневих вод; заходи із запобігання погіршення гідрологічного стану річки і водозбору; контроль об'єму та якості стоку у прикордонних створах.
В Україні є тільки декілька схем індикації стану середовища. Екологічна обстановка класифікується за зростанням ступеня екологічного неблагополуччя у містах і на територіях таким чином: відносно задовільна; напружена; критична; кризова (зона надзвичайної екологічної ситуації); катастрофічна (зона екологічного лиха). Екологічна оцінка зміни середовища проживання у місті характеризується: станом здоров'я населення; рівнем забруднення атмосферного повітря (хімічного, біологічного); рівнем забруднення питної води, джерел питного і рекреаційного призначення (хімічного, біологічного); забрудненням ґрунтів селітебніщних територій (хімічне, біологічне, радіоактивне); системою поводження з відходами. Екологічна оцінка зміни природного середовища території характеризується: рівнем забруднення повітряного середовища; забрудненням водних об'єктів, виснаженням ресурсів вод, деградацією водних екосистем; ступенем деградації ґрунтів ; рівнем пригнічення рослинності; біорізноманіттям тваринного світу.
Основними показниками забруднення атмосферного повітря, що характеризують вплив на довкілля (рослинність, ґрунти, поверхневі й підземні води), є критичні навантаження І критичні рівні забруднюючих речовин. Під ними розуміють максимальні значення випадів чи відповідно концентрацій в атмосферному повітрі забруднюючих речовин, які не призводять до шкідливих впливів на структури і функції екосистеми у довготривалому плані. Оцінка якості атмосферного повітря у нас проводиться за двома критеріями - індексом забруднення атмосфери (ІЗА) і комплексним показником забруднення атмосферного повітря (Р). ІЗА розраховується за п'ятьма основними забруднюючими речовинами (сума середніх концентрацій, нормованих на середньодобові ГДК, з урахуванням класу небезпеки). Застосовується п'ятибальна шкала оцінок: задовільна ситуація (ІЗА < 5), відносно напружена (6-15), істотно напружена (16-50), критична (51-100), катастрофічна (ІЗА > 100). Комплексний показник Р розраховується за середньорічними концентраціями для будь-якого числа інгредієнтів за аналогічними принципами із застосуванням коефіцієнта ізоефективності класу небезпеки речовин та з урахуванням ефекту часткового підсумовування їх токсичної дії. Його значення табульовані від допустимого рівня забруднення до стану екологічного лиха.
Як основні показники оцінки стану поверхневих вод вибрані пріоритетні токсичні забруднювачі речовини (включаючи й ті, які мають властивості накопичення гідро біонтах). Широко застосовується ПХЗ-ІО - формалізований підсумковий показник хімічного забруднення вод, який розраховується як сума значень концентрацій, нормованих на ГДК рибогосподарських водойм (для 10 забруднюючих речовин з максимальним перевищенням ГДК). Розрахунок ПХЗ-10 проводиться за формулою
де Сі - концентрації хімічних речовин у воді; ГДКі - гранично допустима концентрація для 10 речовин у рибогосподарських водоймах.
Коефіцієнт донної акумуляції (КДА) визначається за формулою
КДА=СДВ/СВ, (4.2)
де СДВ і Св - концентрації забруднюючих речовин відповідно у донних відкладах й у воді.
Коефіцієнт накопичення у гідробіонтах Кн розраховується за формулою
(4.3)
де Сі- концентрація забруднюючих речовин у гідробіонтах.
Усереднені значення критичної концентрації деяких забруднюючих речовин, мг/л: мідь-0,001-0,003; кадмій - 0,008-0,02; цинк - 0,05-0,1; хлоровані вуглеводні: ПХВ - 0,005; бенз(а)пірен - 0,0005. При оцінці стану водних екосистем достатньо надійними показниками є характеристики стану і розвитку всіх екологічних груп водної спільноти (оцінка цих індикаторів представляє значні складнощі через порушення рядів спостережень і малого числа точок спостережень).
Для оцінки стану поверхневих водних об'єктів застосовується індекс забруднення води (ІЗВ). За його допомогою порівнюють водні об'єкти між собою, що характеризують зміни якості води. Це сума нормованих до ГДК значень концентрації шести головних полютантів: як обов'язкові - БПК5 і розчинений кисень, а також чотири інгредієнти з максимальними значеннями. Оцінка якості води ґрунтується на порівнянні із шкалою з семи градацій: від "дуже чиста" (ІЗВ < 0,3) до "надзвичайно брудна" (ІЗВ > 10,0). Вона доповнюється санітарними показниками (колІ- індекс, патогенні мікроорганізми). Як основний показник оцінки ступеня виснаження водних ресурсів прийнята норма безповоротного вилучення поверхневого стоку - гранично допустимий об'єм безповоротного вилучення поверхневого стоку, що складає 10-20% його середньобагаторічного значення. Оцінка його об'єму проводиться для замикаючих створів річок. Забруднення підземних вод на ділянках зони впливу господарських об'єктів характеризується концентрацією забруднюючих речовин і площею області забруднення. Оцінюється вміст нітратів, фенолів, важких металів, нафтопродуктів, хлорорганіки, бенз(а)пірену.
Вибір критеріїв екологічної оцінки стану ґрунтів визначається специфікою їх місцеположення, генезисом, буферністю, а також різноманітністю використання. В цій оцінці основними показниками ступеня екологічного неблагополуччя є критерії фізичної деградації, хімічного і біологічного забруднення. Також як критерій екологічного стану території використовують площу виведених із землекористування угідь у результаті деградації ґрунтів (ерозія, дефляція, заболочування, вторинне засолення). За комплексний показник забруднення ґрунту приймають фітотоксичність - властивість забрудненого ґрунту пригнічувати проростання насіння, ріст і розвиток вищих рослин (тестовий показник). Ознакою біологічної деградації ґрунтів є зниження життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, про яку можна судити за зменшенням рівня активної мікробної біомаси, а також за більш поширеним, але менш точним показником - дихання ґрунту. Кратність перевищення гранично допустимих норм забруднюючих речовин у ґрунті оцінюється за їх рухомими (розчинними) формами. Радіоактивне забруднення оцінюється за потужністю експозиційної дози (мкР/г) і ступенем радіоактивного зараження (Бк/м2). Для оцінки хімічного забруднення широко використовується показник сумарного забруднення ґрунтів Хс. Градації значень цього показника були табульовані для наступних восьми елементів: Си, Zn, РЬ, СсІ, N1, Бе, Со.
Щодо змін геологічного середовища, то геодинамічні показники деформації геологічного середовища з екологічними наслідками можуть бути представлені у формі інтенсивності й масштабу прояву сучасного напружено-деформованого стану верхніх частин літосфери. Ці показники визначаються параметрами критичних швидкостей деформації й масштабом очікуваного сейсмічного ефекту. Як граничний критичний рівень геодинамічного впливу об'єктів використовується величина деформації 0,00001 в ідн. од. (призводить до таких порушень геологічного середовища, що райони з цими порушеннями можна віднести до зон геологічного лиха), яка застосовується при оцінці аномальних техногенних деформацій. Граничний (критичний) рівень деформації 0,00001 відн. од. може бути досягнутий у локальних зонах протягом 15-30 років. Ці терміни співмірні з мінімальними термінами експлуатації особливо відповідальних об'єктів і споруд. Порушення їх функціонування може призвести до критичних екологічних наслідків.
Оцінка ступеня деградації наземної екосистеми проводиться за критеріями, які визначають негативні зміни у структурі й функціонуванні екосистем і враховують їх просторову диференціацію за ступенем порушення, а також динаміку процесів деградації. При оцінці екологічного стану території враховується як площа прояву негативних змін (оскільки при рівному ступені деградації ділянки території можливість відновлення обернено пропорційна її площі), так і просторова неоднорідність розподілу ділянок різного ступеня деградації на досліджуваній території. Швидкість деградації екосистем розраховується за 5-10-річними рядами спостережень.
Рослинність як біотичний компонент будь-якої природної екосистеми відіграє вирішальну роль у структурно-функціональній організації екосистеми і визначенні ЇЇ меж. Фітоценоз не тільки дуже чутливий до порушень довкілля, але й найбільш наглядно відбиває зміну екологічної обстановки території у результаті антропогенного впливу. Індикатори оцінки стану рослинності розрізняються залежно від географічних умов і типів екосистем. При цьому враховуються негативні зміни як у структурі рослинного покриву (зменшення площі корінних асоціацій, зміна лісистості), так і на рівні рослинних спільнот і окремих видів (популяцій) — зміна видового складу, погіршення асоційованості й вікового спектру цінопопуляцій. Щільність популяції видів - індикаторів - один з найважливіших показників стану екосистеми, високочутливий до основних антропогенних чинників. У результаті антропогенного впливу щільність популяції "негативних" видів-індикаторів знижується, а "позитивних" - зростає. Пороговим значенням антропогенного навантаження вважають зниження (або підвищення) щільності популяції виду - індикатора на 20%, а критичним значенням - на 50%. Зміна проективного покриття відбувається у результаті антропогенного впливу на рослинність різних типів, головними з яких є механічне порушення фітоценозу (випас, рекреація тощо) і хімічний вплив, що призводить до зміни життєвого стану видових популяцій через зміну процесів метаболізму і водного балансу. Зміни якісних і кількісних характеристик рослинного покриву можуть бути об'єктивно Інтерпретовані тільки в порівнянні з природним станом рослинних спільнот (під фоновими розуміють відносно непорушені ділянки, аналогічні за своїми природно-ландшафтними характеристиками досліджуваній території).
Критерії та індикатори стану тваринного світу розглядаються на рівні зооценозу чи популяцій окремих тварин. При розрахунку змін різноманіття як критерію оцінок стану зооценозу в цілому необхідно враховувати, що цей критерій пов'язаний з оцінкою великої кількості особин, а чисельність багатьох тварин схильна циклічним змінам. За часовий крок для оцінки приймають десятирічні періоди порівняння. Індикатором можуть бути як птахи, що масово гніздяться, так і, навпаки, відносно рідкісний вид, що має екотопічно вузький діапазон умов проживання. При оцінці зміни щільності популяції видів - індикаторів антропогенного навантаження - необхідно враховувати їх різну реакцію на впливи: популяції стійких видів збільшуватимуть свою чисельність, а популяції видів, чутливих до антропогенного навантаження, - її зменшувати.
При оцінці методів інтенсивності техногенних навантажень на довкілля головна перевага надається методу експертних оцінок, оскільки він складається головним чином Із затвердження списку необхідних баз даних без виділення певних впливів на параметри довкілля, які можуть бути викликані даним проектом. Цей метод покликаний дати основну ідею у визначенні альтернатив для запропонованого проекту чи якоїсь його частини. Серед недоліків цього методу можуть бути: неточне визначення всієї сукупності впливів; недостатньо чітка послідовність їх визначення; можлива неефективність через неповноту визначення відповідних груп для оцінки кожного впливу; суб'єктивність оцінок, що не знімається навіть великою кількістю експертів (збільшення кількості експертних думок може підвищити об'єктивність оцінок тільки при гарантії незалежності й врахуванні окремих думок). Широке поширення отримали експертні оцінки на основі бальних шкал, що ґрунтуються на аналізі результатів геоекологічних досліджень. Вони використовуються до складних систем, для яких отримання прямих кількісних характеристик утруднено через відсутність методик розрахунків. Робота експертів починається з визначення ієрархічної системи ознак, на підставі якої проводиться оцінка стійкості геосистеми, а потім встановлюються оцінки значимості й вираженість ознак. При задовільній подібності інтегральних показників середні бальні характеристики геосистем переносяться у базу даних, що реалізується у ГІС. Оцінка стійкості структурних частин геосистеми вимагає попереднього визначення існуючого рівня техногенного навантаження (проводиться повна Інвентаризація джерел і видів впливу та розрахунок їх "рейтингових оцінок").
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Питання оцінки впливу на навколишнє середовище» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Критеріальна основа оцінок впливу та методи оцінки інтенсивності техногенних навантажень на навколишнє середовище“ на сторінці 2. Приємного читання.
