Розділ «ГЛАВА 6. ЕКОЛОГІЯ І СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЛЮДСТВА»

Сучасні форми рослин і тварин беруть початок від первісних простих організмів, які поступово зазнавали змін, що передавалися із покоління в покоління. У боротьбі за існування в природних умовах виживають найбільш пристосовані. Природним добором зберігаються будь-які життєво важливі ознаки, які діють на користь організму і виду, в результаті чого утворюються нові форми і види. Обов'язковою умовою добору внаслідок конкурентної боротьби є наявність різноманіття видів і організмів.

Значення конкуренції для розвитку аналізувалося і в соціальних науках. Визначаючи вирішальну роль техніки в розвитку людства, К. Маркс писав: "...на місце старих машин, інструментів, апаратів повинні приходити нові - більш ефективні і порівняно з розмірами своєї роботи більш дешеві". Змагання між собою різних форм власності, методів управління підприємствами, державами, соціальними утвореннями тощо, політичних програм і інших людських інститутів забезпечують еволюцію Homo Sapiens.

В узагальненому вигляді закон різноманіття й конкуренції викладено так: прогрес (вдосконалення) можливий лише внаслідок змагання різних форм організації; у конкуренції перемагає та система, яка найбільше накопичує та найефективніше використовує речовину, енергію та інформацію.

Закон ефективності використання: У конкуренції перемагає та система, яка найбільше накопичує та найефективніше використовує матерію, енергію і інформацію.

Закон настільки очевидний як для природних, так і штучних систем, що не потребує пояснень. Можна лише звернути увагу на те, що, як виходить з попередніх законів, зменшення кількості рівнів піраміди та підвищення ККД є ефективними засобами підвищення конкурентоздатності системи.

Закон еволюційно-біфуркаційного розвитку: Еволюційний процес розвитку системи обмежено критичними параметрами, які відповідають стану біфуркації (невизначеності); подальший процес розвитку непередбачений.

М.М. Мойсеєв, посилаючись на Лоренца (США), описав явище "дивного аттрактора" - коли подальший розвиток якогось процесу практично перестає визначатися минулим станом, коли невеличке відхилення від наявного може мати які завгодно значні наслідки.

Гілка згинається і повертається до попереднього стану під впливом різних сил до якоїсь межі. Якщо сила перейде цю межу - гілка зламається, але де і як - передбачити неможливо.

Аналізуючи розвиток біосфери, деякі вчені стверджують, що нові організми виникають не внаслідок еволюційного добору, а в результаті одномоментних скачкоподібних змін. Велике значення в цьому процесі відіграє таке явище, як мутація.

Напружений суспільний стан державі вдається компенсувати різними заходами до певної межі. При переході межі відбувається бунт (революція, контрреволюція), наслідки якого передбачити неможливо: хто прийде до влади і якою буде держава - невідомо.

Кожен новий напрямок НТП, врешті-решт, вичерпує свої можливості і змінюється іншим. Наприклад, в енергетиці парова машина, незважаючи на значне покращення показників за вікову історію існування, в середині XX ст. була замінена турбінами та ДВЗ. Зараз вдосконалення йде шляхом створення комбінованих установок. Про наступний крок в енергетиці сьогодні можна лише полемізувати.

На рис. 6.3 наведена ілюстрація закону.

Рис. 6.3. Еволюційно-біфуркаційні закономірності

Еволюційні залежності у = f(x) в діапазоні 0 - Ха в природному і штучному середовищі мають різноманітний характер. Для прикладу на рис 6.3 розглянуто два варіанти: 1 - прямолінійна залежність, що характерна для фізичних і хімічних процесів (збільшення напруги внаслідок зростання сили, вплив швидкості руху води на стік води тощо), та 2 - логістичне рівняння, згідно з яким збільшується чисельність особин популяції чи виду, ефективність науково-технічних рішень тощо.

При перевищенні критичного значення Ха закономірність різко змінюється і процес може піти будь-яким шляхом. Зокрема, для біологічних угрупувань чисельність особин може різко зменшитися (лінія 3), прийняти регульовано коливальний характер (крива 4), повторити логістичну фазу на більш високому рівні (лінія 5). Останнє можливе у разі отримання популяцією додаткових властивостей чи заміни її більш пристосованою до умов популяцією.

Закон емерджентності. Властивості цілого (системи) неможливо звести до суми властивостей його частин. У більш великих одиниць (систем) виникають нові (емерджентні) властивості, яких не було на попередньому рівні в підсистемі. Ціле характеризується сукупними й емерджентними властивостями. Наприклад, зграя вовків має, окрім таких властивостей вовка, як швидкість, витривалість, сила тощо, додаткову здібність колективного полювання, котра проявляється в оточенні жертви чи загоні її в підготовлену пастку.

Дія цього закону значною мірою проявляється в штучних технічних системах, де кількість емерджентних властивостей, як правило, перевищує кількість сукупних властивостей. Наприклад, для автомобіля до сукупних відносяться маса та вартість (ціна). Більшість властивостей автомобіля - швидкість, економічність, вантажопідйомність, надійність тощо - є емерджентними.

6.5. Екологічна політика

У перекладі з грецького слово "політика" означає мистецтво управління державою. Серед багатьох напрямків політика (оборонна, економічна, культурна тощо) все більшого значення набуває екологічна політика держави і людського суспільства в цілому. Всі напрямки політики тісно пов'язані між собою та взаємозалежні і визначаються мстою, яка може бути поточною чи довгостроковою стратегічною. Для людства стратегічною метою є забезпечення сталого розвитку, головною рисою якого є гармонійні взаємовідносини між людством і природою. Саме цим пояснюється невпинне зростання важливості екологічної міжнародної і державної політики.

Досвід країн, яким вдалося стримати погіршення чи навіть покращити стан природного середовища (Канада, Японія, Фінляндія та інші) показує, що екологічна політика повинна ґрунтуватися на таких принципах: