Розділ «ГЛАВА 6. ЕКОЛОГІЯ І СТАЛИЙ РОЗВИТОК ЛЮДСТВА»

Узагальнюючи відмічені й інші дані з урахуванням сфери дії екології як науки розглянемо як основні такі екологічні закони:

Закон Геї: Планета Земля - це динамічна гіперскладна саморегульована система, усі складові якої постійно взаємозалежно змінюються в бік вдосконалення.

Раніше було розглянуто, як протягом майже п'яти мільярдів років змінювалась нежива (косна) природа планети і як пі зміни впливають на еволюцію біосфери. І як, навпаки, біосфера впливає на стан атмосфери, гідросфери, літосфери. Вказані зміни відбуваються настільки повільно, що помітні лише в історичному (геологічному) часі. За людський вік ці зміни неістотні, і нам уявляється, що ми живемо на остаточно сформованій планеті.

Дивним і поки що непоясненим явищем є саморегулювання цього еволюційного процесу. Це саморегулювання проявляється багатьма явищами. Наприклад, розвиток гідросфери постійно йшов у напрямку створення умов, найбільш сприятливих для життя. Це відбувалося за найактивнішої участі самої живої речовини.

Енергетичне саморегулювання відбувається завдяки фотосинтезу, який всупереч всім природним і штучним процесам використання ви-сокопотенційної енергії з переведенням її в низкопотенційну виробляє складні, багаті високопотенційною енергією органічні речовини.

Автори "Гея-гіпотези" англійський хімік Д. Лавлок і американський біолог Л. Маргуліс вважають, що підтримання постійного (оптимального з точки зору безпеки життя) рівня кисню в атмосфері є наслідком кібернетичної взаємодії між живим (анаеробна мікрофлора, яка виробляє метан) та косним (окислення метану впливає на кількість кисню в атмосфері).

В.Г. Горшков запропонував концепцію біологічної регуляції навколишнього середовища, основою якої є наступне. З моменту виникнення біота не лише адаптувалася до навколишнього середовища, але і потужно впливала на нього. Під дією біоти формувалося регульоване навколишнє середовище з одночасним розвитком відповідного регулюючого механізму самої біоти. Тому сучасна біота має відповідну внутрішню структуру, яка характеризується розподілом загальної біомаси, потоками енергії і біогенів по групах організмів. Властивості цих характеристик В.Г. Горшков назвав законами надійності (сталості) біосфери. Однією з умов надійності є біологічне різноманіття.

Закон довкілля: Усе тісно пов'язане, і зміни в одному впливають на інше (тобто "все пов'язано з усім"). Всяка дія, всякий процес, які відбуваються у певному місці і в певний час, змінюючи стан локальної системи, викликають ланцюг реакцій системи як через внутрішні, так і через зовнішні зв'язки. "Автор" дії спостерігає реакцію локальної системи лише через внутрішні зв'язки. Він може і не здогадуватись, що його дія через зовнішні зв'язки перейшла в системи вищого рівня і викликала там відповідні реакції - непередбачені за часом, місцем і силою.

Невелике коливання ґрунту від вибуху чи землетрусу може зруйнувати в іншому місці гору чи споруду внаслідок резонансу у разі спів-падання частот коливань.

Коли інженери разом з хіміками для підвищення економічності двигуна внутрішнього згоряння почали додавати в бензин антидетонаційну присадку на свинцевій основі, вони не знали, що через багато десятків років людство буде шукати засобів захистити себе від шкідливого впливу свинцю, який сьогодні присутній скрізь - у воді, рослинах, тваринах, ґрунті.

Закон константності (збереження): Ніщо не зникає, а лише міняє вигляд ("все мусить кудись діватись"). "З нічого навіть волею богів нічого не створиться" (Лукрецій).

Широко відомі фізичні закони збереження енергії та маси є окремими випадками закону константності.

Найбільш яскравими проявами закону є природні кругообіги енергії, речовини та хімічних елементів. Це доказ єдності матеріального світу, зв'язків між живою і косною речовиною.

Закон константності широко використовується в людській практиці у вигляді методів розрахунку матеріального та енергетичного балансів.

Енергія є характеристикою інтенсивності руху і взаємодії всіх форм матерії. Вона буває механічною (кінетична, потенційна), хімічною, тепловою, електричною тощо.

Для біологічного об'єкта чи технічної споруди закон константності запишеться так:

де Е- кількість енергії, отриманої зовні чи виробленої в собі внаслідок реакцій; ∆U- зміна внутрішньої енергії об'єкта (споруди); А - робота, яку виконано об'єктом (спорудою).

Закон екстремуму (оптимальності, оптимуму): Ніяка система, чи чинник системи, не може перевищувати або бути меншою за критичні величини.

Очевидним є раціональне співвідношення форми і розмірів біологічної особини з її масою, які склалися внаслідок багатовікової еволюції в певних умовах довкілля. Всяке значне відхилення якогось показника в бік перевищення чи зменшення від нормального внаслідок якихось причин (мутація, селекція) смертельне.

Такий же результат спостерігається в разі порушення оптимальної кількості в популяції.