Розділ «ЧАСТИНА 5. ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА»

У целюлозно-паперовій промисловості повинні використовуватися усі види деревини, у тому числі низькоякісні, маломірні, відходи лісопиляння і деревообробки, макулатура.

У гідролізній промисловості економія може бути досягнута за рахунок удосконалення технології переробки деревної сировини, розширення виробництва кормового білка, фурфурола, вищих спиртів, підвищення ефективності технологічної переробки лигніну з метою одержання активованого вугілля для металургійної промисловості, фенолформальдегідних смол і пластмас на їхній основі; використання лигніну як замінника частини волокнистих матеріалів у ДСП і ДВП; одержання лигнінної муки як наповнювача при виробництві гуми.

Лигнін, що є відходом сульфіту целюлозного виробництва, поряд із цукрами, виділяється із сульфітних лугів у вигляді твердих і рідких концентратів сульфітно-дріжджової бражки. Ця сировина може використовуватися при виробництві синтетичних дубителів, ваніліну, картону, лінолеуму, для підвищення якості цементу, при виготовленні ливарних форм, дорожніх покриттів, у керамічному виробництві, для поліпшення якості синтетичного каучуку.

З технічної зелені - хвої і листя - виробляють хлорофіл-каротинову пасту. Вона є вітаміном і лікувальним препаратом, використовується як стимулятор росту на птахофабриках.

Листя і хвоя служать цінною добавкою, що розширює і покращує кормову базу тваринництва, приносячи значний економічний ефект.

Кору використовують для вироби пі ива дубильних екстрактів, ДВП, як компосту в сільському господарстві, а також паливо. Ступінь її використання складає лише 50%. Інша частина йде у відвали і забруднює навколишнє середовн іде фенольними стоками.

Використання при виробництві паперу або картону макулатури в Україні знаходиться на рівні 30% від загального рівня виробництва. Крім зниження рівня забруднення навколишнього середовища, заощаджується вода (25 - 40%) і знижується забруднення атмосфери (80%).

Розроблені технології переробки деревних відходів у синтетичне пальне. У Бразилії виділяють спеціальні деревні плантації для вирощування сировини, що переробляється в енергетичні ресурси.

Економія паливно-енергетичних ресурсів. Економія природних ресурсів включає заходи для підвищення ефективності всіх етапів забезпечення енергоресурсами народного господарства: видобутку, транспортування і використання енергії.

Істотне підвищення ступеня видобутку нафти, газу, вугілля й інших видів палива дає більший ефект, ніж економія під час кінцевої енергії. Так, втрати енергії видобутку складають 59% загальних втрат, при збагаченні і перетворенні - 13%, при транспортуванні, розподілі і збереженні - 10%, втрати кінцевого використання - 27%.

В даний час видобувається не більш ніж ЗО - 35% геологічних запасів розвіданих родовищ нафти. Тому кожний відсоток приросту нафтовидобутку пластів означає одержання додатково декількох мільйонів тонн нафти на рік.

Підвищення віддачі нафтових пластів призводить до подовження термінів експлуатації родовищ. Таким чином, при незмінних обсягах видобутку нафти, скорочується обсяг видобування на нових родовищах. І в такий спосіб зменшується забруднення навколишнього середовища відходами буріння, нафтою, використаною водою.

Підвищення віддачі нафтових шарів досягається різноманітними методами:

• методом заводнення;

• фізико-хімічним;

• термічним.

Застосовують також поверхнево-активні речовини, що закачують разом із водою. При цьому ступінь добору нафти складає 40% (а без них - 30%).

За допомогою паротеплового впливу на шари можна домогтися нафтовіддачі і більш ніж 40%. Але при цьому різко зростають витрати. Жодний із методів не досягає 100% добору нафти, max - 70%.

Кожний відсоток економії паливно-енергетичних ресурсів у 2 - 3 рази перевищує економію від росту продуктивності праці.

У світі для виробництва 1 кВт/год палива на сучасних установках витрачається 240 грамів умовного палива, в Україні -371 грам.